2012-08-26–Lake Meredian Triathlon, Kent, WA

Ще перед самим стартом я пожартував що мій блакитний трі-костюм 2XU якийсь нещасливий: то на велосипеді їду ледь-ледь, то промажу на тому ж велосипеді мимо повороту… Посміялися з Оленою і забули. А на ранок я запізнився на старт плавання і наздоганяв натовп який вже плив. Але по порядку…

image

Сайт змагань – http://lakemeridiantri.com/.

Це вже другий раз як ми приймаємо участь в цьому триатлоні, але минулого року Олена робила спрінт, а зараз наважилася на олімпійську дистанцію.

Трохи менше ніж 40 хвилин машиною і ми в невеличкому (і не надтро цікавому) містечку Кент. Запаркувалися біля пожежної станції і влилися в натовп тріатлетів що прямували в парк.

Повісили велосипеди, розклали речі… У нас вже склалася процедура і певний порядок як і що робити, але кожного разу пробуємо щось новеньке, вносимо зміни. І як завжди щось забуваємо.

Так, велосипед висить, шолом на аеробарах, окуляри в шоломі, туфлі закріплені в педалях, пляшка з напоєм повна, пляшка з гелями на рамі, комп’ютер увімкнено… Так, кросівки на рушнику, під ним пояс із номером і візор, поруч біговий годинник… Натягнув гідрокостюм, в руках шапочка, окуляри, затички у вуха, пляшка з водою… Ковтнув сольові таблетки, з’їв пакетик енергетичного гелю.

І головне – в туалет! Не знаю чи то від хвилювання, чи що, але завжди перед стартом таке почуття що ось-ось почнется жорстока діарея. Звісно усі їдять у попередній день обережно і лише знакому їжу і з усима все нормально, але усі стоять в черзі Smile

 

Ну от завдяки всим тим чергам я і запізнився на плавання. Поки бігав туди-сюди, поки шапочку натягнув, іду у воду (старт метрів за 30 від берегу), бачу – пливуть. Ломонувся за ними, розштовхую повільних, психую, окуляри запотіли і протікають… Коротше емоції ще ті.

А, ну і оскільки ми стартували через 5 хвилин одне від одного то нам було не до фотографій.

 

Проплив я за 25:21, це 25-й результат у загальному заліку і 4-й у моїй віковій групі. На той час як розштовхав усих хто заважав зміг вийти на нормальний ритм та заспокоїтися. Десь за четвертину дістанції наш потік злився з тими хто робив спінт, тож на фініші ще довелося поштовхатися.

 

Вибіг з води, по дорозі окуляри на лоба, розстебуєш костюм, виймаєш руки з рукавів. Прибіг до велосипеда, костюм вже на талії, знімієш його в 3 прийоми – стягнув до колін, далі до щиколоток і швико виймаєш кожну ногу. Люди щоб не плутатися зайві секунди мажуть ноги олією або якимось кремами.

Далі змімаю шапочку, окуляри і виймаю затички, все летить на землю, окуляри і шолом на голову, застебнув, зняв вел і побіг з транзитної зони.

 

Я останнім часом став обуватися і розбуватися вже на велосипеді – у тріатлонських велотуфлів є спеціальна петля за яку її треба тримати рукою, а застібка як правило одна широка липучка яку можна витягнути високою дугою.

Спочатку стаєш на туфлі, набираєш швидкість, пітім хапаєш одну з нах і всовуєш ногу всередину, кілька обертів – те саме з іншою, кілька обретів і застібнув одну, потім іншу. Ну і розбуватися так само – за метрів 30-50 до фінішу тримаєш туфлю за петлю, розсебуєш і виймаєш ногу на туфлю.

В результаті в першій транзитці я був 1:29. Можна і швидше, але і так непогано.

 

На велоетапі мені поталанило вписатися в групу з 4-х гонщиків за якими я тримався з усих сил (що в принципі американськими правилами заборонено). Тримаючись близько до когось позаду крутити набагато легше бо не треба самому розрізати повітря, крім того досвідченіші велосипедисти краще тримають темп і розумніше докладають зусилля.

В результаті я проїхав за 1:06:37, мабуть мій найкращий час на велосипеді. У загальному заліку 12-й на велоетапі, та 4-1 у своїй віковій групі. Дані з велокомп’ютера – http://connect.garmin.com/activity/215692145.

 

Там же на велосипеді я двічі заправлявся гелями AccelGel, і це мабуть і було помилкою яка далася взнаки на бігові.

Коротше доїхав на диво непогано, дякую тим хто “підвозив” Smile

Зіскочив з байка, побіг у транзитку, вел на підставку, ноги в кросівки (у мене еластичні повороски), скинув шолом, схопив пояс з номером, візор та годинник і побіг. Цього разу забув насипати у кросівки порошок від натирання, але на диво особливо нічого не розтер, навіть до крові не дійшло.

Усього у другій транзитці провів 48 секунд.

 

Почав бігти непогано, за всима ознаками нарешті мав подолати прокляття і нарешті вибігти з 40 хвилин, але не склалося. На середині дистанції вже звичний шалений біль у боку. Потім ще два рази хапало. Довелося зупинятися кожного разу і робити дихальні вправи. Боліло так що навіть потюпцем бігти не міг Sad smile

Того дядька що був першим у нашій групі обганяв двічі, на третій раз вже не догнав. В результаті пробіг за 41:33. Другий у своїй віковій групі, 8-й у загальному заліку. Загальний час – 2:15:49. Біговий етап з годинника – http://connect.garmin.com/activity/215691420.

Думаю всі ці проблеми пов’язані з тим що я їв гелі на велосипеді. Треба буде наступного разу на олімпійській дистанції або взагалі спробувати обійтись без них, або щось інше спробувати.

 

Далі віддихався, набрав води і їжі і почав чекати на Олену. До речі бачив її двічі на велоетапі, та на біговому один раз (якраз коли вимушений був зупинитися в останнє).

Переживав сильно за неї, а вона виявляється пробігла навіть без жодної зупинки! На фініші ледь не впала, плаче. Питаю – що таке, погано, чи рада що подолала таку дистанцію? Каже – не знаю, просто плакати хочеться Smile Проте відійшла швидко.

Ну а про те які у неї збереглися спогади сподіваюся напише сама.

 

 

Наші результати – http://www.weraisethebar.com/rtbevents/results/LMT2012OLYMPICOVERALL.HTM, результати по віковим категоріям – http://www.weraisethebar.com/rtbevents/results/LMT2012OLYMPICAGEGROUP.HTM