Я нікуди не зник…

Це я типо звітую чому нічого давно не пишу.

Якось так склалося що часу стало не вистачати несподівано. На роботі, наприклад, настав той чарівний момент коли ще ледь-ледь розбираєшся у коді, інструментах і процесах, а тобі вже дають розбиратися чому десь щось впало. І більше часу витрачаєш щоб знайти у кого спитати чим скористатися щоб подивитися інформацію яка приведе до наступного кроку Smile Це я дещо перебільшую звісно. Проте крива навчання ну дууужа крута, кожен день стільки нових знань…

По спорту теж легка запарка – взяв на себе виступати на змаганнях кожні 2-3 тижні, а отже час на поїздки, тренування (скоріше спроби відновитися) і іншу підготовку. От і в ці вихідні їдемо на триатлон у Орегон. В цей раз вже обоє будемо участь приймати.

Ну а так все добре. З нових хороших серіалів можу щиро порадити Lilyhanner (пригоди американського мафіозі у норвезький глушині) та Bob’s Burgers (щось типу Сімпсонів, але реалістичніше).

З книг – читаю довжелезну серію “Культура” Йена Бенкса. Зараз дуже модно серед інтелектуалів від фантастики – матеріальне благополуччя, комунізм і інтриги та багато рожевих шмарклів естетики самокопирсання.

Ще з цікавого – недавно бачив у спортклубі Балмера. Ні, не підходив і не говори, ні, не витріщався. Він собі йшов у душ, а я у своїх справах. Я до того чув як його бачили то у спортклубі, то у ресторані, ніяких понтів у нього з приводу свого статуту нема.

Ну таке…