Vernor Vinge. Zones of Thought / Вернон Віндж. Зони мислення (1992–…)

 

Серія класичної і високоякісної наукової фантастики. Автор чомусь не так відомий у нас широкому загалу як мав би бути. А ця конкретно серія є класикою НФ і входить в її скарбницю. Книги серії отримали чимало престижних нагород.

Автор пропонує дуже цікаву модель галактики у якій робота мозку і механізмів будь-якого рівня складності залежить від зони на які цю галактику поділено. Навіть фізичні закони у зонах різні.

Читати проте трошки важкувато. І в першу чергу через те що все занадто серйозно і автор не опускається до пояснення речей і контексту які читач може сам зрозуміти після деякого часу роботи мозку.

A Fire Upon the Deep / Вогонь над безодньою (1992)

Випадково розбуджений під час досліджень на іншій планеті однією з тисяч цивілізацій розумний вірус починає цю ж цивілізацію знищувати. Вірус розповсюджується, цивілізації продовжують гинути що приводить до винищення людей іншими хто вважає їх винними у проблемі…

Проте разом із вірусом було розбуджено і протидію. І от дослідники аварійно сідає на відсталу планетку з дуже дивними розумними істотами.

Порятунок буде знайдено попри всі перешкоди.

A Deepness in the Sky / Безодня у небі (1999)

Це передісторія до першої книги серії – дії відбуваються за 30 тисяч років до подій “Вогня над безодньою”.

Тут автор зміг створити таку ситуацію коли в результаті бойових дій обидві сторони вимушені працювати разом щоб не загинути. Ситуація ускладнюється тим що їм ще треба встановити контакт з іншою розумною расою.

Високі технології, політика, заговори і таємниці…

The Children of the Sky / Діти неба (2011)

Ще не читав.

У серії планується ще одна книга.

2012-06-23-Padden Triathlon, Bellingham, WA

Сайт тріатлону – http://www.cob.org/services/recreation/races/padden-triathlon.aspx

Місто Белінгхем знаходиться практично на кордоні з Канадою. Їхати півтори години.

Цього разу ледь встигли на старт – спочатку поїхали на адресу де видавали стартові пакети (номери, чіп, шапочку). А вихідний же, в день старту видають безпосередньо на старті. Поки знайшли те озеро, поки знайшли де припаркуватися (з парками не так усе просто). Швидко зняли велосипеди (добре що не везли їх розібраними цього разу), рюкзаки на плечі (добре що Олені теж купили рюкзак для тріатлону), …

Коротше встигли на страт, але фотографій вже зробити не встигли.

Впереше пливли у гідрокостюмах з рукавами, задоволені (Олена писала про свої враження ось тут – http://puzzlemind.wordpress.com/2012/06/24/xterra-vector-pro-fullsuit/).

Дестанція нестандартна: плавання – пів милі (805 метрів), велосипед – 21 миля (33.7 км), біг – 5.2 милі (8.4 км).

Ну і Олена теж писала про цей тріатлон – http://puzzlemind.wordpress.com/2012/06/24/lake-padden-triathlon-bellingham-wa-06232012/

У мене 5-1 результат у своїй віковій групі, 17-й у загальному заліку. Все непогано, велосипед треба підтягувати як завжди. Плавання – 12:38, Т1 – 1:15, велоетап – 1:01:02, Т2 – 0:54, біг – 34:04. Разом – 1:49:52. Протокол змагань – http://www.cob.org/documents/parks/recreation/races/results/2012-padden-tri-competitive.pdf

Плавання було прикольне – “уди і назад”, не вишукувати буйки, не 2 кола, а просто по прямій. Я поплив у другій хвилі (можна було йти у яку завгодно). Народ ломонувся так зі старту що я аж злякався. Так і неслися усю першу половину. Потім правда більшість заспокоїлась.

А ще це був перший тріатлон на якому я відчув задоволення від велоетапу. Не скажу що прямо зовсім зрозумів що і як, але їхати було у задоволення. І хоча їхати групою за американськими правилами заборонено (через трі-велосипеди якими важче рулювати і руки далеко від гальм) вийшло все одно так що я їхав хоч і не в щильній, але у групі (5-10 метрів між кожним).

Страшнувато було летіти з гірки 50 км на годину, там я трошки пригальмовува і народ мене наздоганяв і обганяв. В гору я їду наче нарівні з нормальними велосипедистами, на прямій навіть відриваюся.

Вхід в транзитну зону трапився доволі несподівано – навіть не встиг туфлі зняти, довелося у них до стійки бігти.

Біг по парку навколо озера, 2 кола. Біжиш такий і думаєш – не може бути щоб одне коло усього 4 км було, я ж такий вже вбитий! А на другому колі так швидко все пролітає…

Олена сачконула – пробігла одне коло замість двох. Попросила себе дискваліфікувати. Потім ще думала добігти, але було вже піздно – чіп забрали.

Ну от і все – покрутилися там ще, дочекалися роздруківки з результатами, поїли ніштячків і поїхали додому.

А в неділю практично весь день відлежувалися.

Більше фотографій – https://skydrive.live.com/#cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%212362&sc=photos.

Мій велоетап кому цікаво (знято з Garmin Edge 500) – http://connect.garmin.com/activity/191976181.

Ira Levin. This Perfect Day / Айра Левін. Цей ідеальний день (1970)

 

 

Старанно зроблена антиутопія яка по ходу оповіді перетворюється ледь не на пригодницький роман.

У майбутньому існує ідеальне суспільство не знаючи страху, агресії, заздрощів та матеріальних проблем. Всі просто таки зобов’язані бути щасливими. А хто не може тим допоможуть ліки.

І лише деякі представники суспільства чогось шукають… І ось вони вириваються на свободу, але тут тільки все і починається.

Коли нарешті революціонери перемагають виникає питання – а чи справді краща та примарна свобода яку здатні смакувати лише одиниці і за яку заплачено негативними емоціями і переживаннями усих людей. І чи насправді вже така погана ідея комп’ютерізованого управління суспільством.

 

UPD 2018/12/5. Нещодавно ще ра перечитав цей роман і навіть мені відкрилися якісь нові приємні речі так що я навіть поставлю вищу оцінку. В цілому це  може і не найкаща анти-утопічна книга, але точно в першій десяткці.

Оцінки:

Нове водійське посвідчення…

Колись я вже писав пост про те Як я здава на права, почитайте якщо цікаво.

Ну а тепер пройшло 5 років, і водійське посвідчення закінчує свій термін дії – якраз на день народження, не забудеш.

Олена колись з’їздила, сфотографувалася (бо у жіночому посвідченні головне вдала фотографія), заплатила $25 і через пару тижнів у пошту прийшло нове посвідчення.

Ну а я все тягнув і думав що треба ж нарешті колись знайти час і з’їздити до них. День народження наближається ж.

Все тягнув і тягнув… Аж ось приходить від них лись з нагадуванням що треба б замінити. І всередині лежить конвертик і форма яку треба заповнити. У формі підписуєшся що стран здоров’я (особливо зору) не змінився з останнього разу, вкладаєш це з чеком в конверт і видсилаєш. Так, ви правильно зрозуміли – ходити до них взагалі не треба. Ну хіба що фотографію переробити, або коли нові окуляри одягнув чи ще які значні зміни.

Ну от, попросив я Олену все заповнити за мене (я, типо, просто підпишу потім) і відправити. А вона мені каже – так в інеті можна те ж саме зробити. І точно! Заходю на сайт, вибираю опцію “хочу нове посвідчення”, вказую ім’я, адресу, ідентифікаційний код, ставлю галочки що стан здоров’я не змінився, вказую я якої картки брати гроші, все.

І от вчора отримав нове посвідчення. Щось там помінялося в дизайні у них, фотографія переїхала на інший бік картки. А взагалі там вказано ім’я, адресу, дату народження, стать, вагу, зріст, колір очей, чи зобов’язаний водити в окулярах і обмеження.

Обмеження в тому сенсі що можна мати права де написано що водити ти не маєш права Smile Сенс в тому що водійське посвідчення є найбільш широко використовуваним документом для ідентифікації особи бо всі їх мають, там кольорова фотографія і дата народження.

А можна нечесно заповнити форму? Та звісно ж можна. Але воно того не варте. Можна втратити право на вождіння на все життя, або сісти у тюрму. А в нашому випадку за подібні фокуси можуть і з країни депортувати.

У мене все.

Michael T. Goodrich, Roberto Tamassia, David M. Mount. Data structures and algorithms in C++ (2002–2011)

 

 

Одна з найкращих книг з алгоритмів і структур даних які я бачив.

Зовсім трошки математики на початку, причому найпростішої (навіть я її зрозумів). Далі перемішані структури даних (теорія) та їх реалізація на С++ (з шаблонами) з алгоритмами сортування, пошуку, тощо.

В книзі багато теорії, але зовсім нема води. Читакти дуже цікаво. Навіть сорци на С++ не зайві.

Коротше це та книга яку варто мати на столі та раз в пару років переглядати.

Я вставив обкладинку першого видання, але вже є третє від 2011 року.

Сайт – http://cpp.datastructures.net/

Louis Garneau Race Day Revo Tri Bag

 

 

 

Ціна: $60

Призначення: Сумка (рюкзак) для тріатлону. Має відділи для вело- і бігового взуття, гідрокостюму, велошолому та інших речей.

Загальні враження: Практично ідеальна сумка для транзитної зони. Відділ для гідрокостюму ізольовано від інших і він знаходиться знизу, всередині два відділи для кросівок і велотуфлів, по боках кармани для окулярів, кремів та їжі, є сітка для шолому, навіть сіточка для пляшки з водою є. І ще пару маленьких кишень для документів і телефонів.

Напхати її доверху мені ще жодного разу не вдалося. Це навіть маючи всередині рушник, запасний одяг, шлоьопанці та різні напої і інші речі. І при цьому дуже зручно сидить на плечах.

І при всьому тому дуже модно виглядає.

Недоліки: Наразі не назву жодного. Якщо вже починати щось вигадувати то хіба що тільки те що легко можна напхати стільки що не піднімеш.

На сайті виробника: http://www.louisgarneau.com/ca-en/product/0/1493807/_/RACE_DAY_REVO_BAG

2012-06-10–Blue Lake Olympic Triathlon

Попередній день, подорож та інші деталі – 2012-06-09-Blue Lake Sprint Triathlon. В цьому пості коротко опишу свій виступ.

А результати тут – http://www.racecenter.com/results/2012/res_t112.htm#overall. Плавання – 25:28, Т1 – 2:59, велосипед – 1:05, Т2 – 1:48, біг – 42:18. Загальний час 2:17:35. Наче непогано. Сьомий у своїй віковій групі.

 

Дуже допомогло те що ознайомився з транзитною зоною поки змагалася Олена. І погода в цей день була краще ніж на її виступі – тепліше і сонячно.

Поки везли велосипеди у багажнику трохи знунулася передня перекидалка цепки (не знаю як вона по нашому називається). Пішов до механиків щоб підрегулювали.

 

Приїхали теж зарані, транзитна зона майже порожня була. Взагалі на олімпійську дистанцію майже вдвічі менше людей вийшло.

До речі тут не лише триатлони проводяться, але одночасно і дуатлони (біг, велосипед, біг), аквабайки (плавання і біг) та релеї (естафета коли кожен вид робить інший учасник команди). Ну і просто біг здається теж був.

 

Стосовно плавання щось незрозуміле виходить. В цей раз наче добре так плив, а вийшло аж 25 хвилин. А у найкращого 17 хвилин був результат. Це при тому що на попередньому триатлоні я наче плив таку саму дистанцію, приплив у середені групи і в мене був час 17 хвилин 0_о Коротше я так зрозумів що хто як хоче так те плавання і міряє.

 

Хоча якщо подумати то можливо що ми усі плавали далеко не по прямій – буйки на які можна було орієнтуватися стояли далеко одне від одного і роздивитися їх було важко. Такщо може зайві півтори-дві сотні метрів і проплив. Хоча навіть це не мало б так сильно додати до часу. Ну таке…

 

В цей раз спробував обути велотуфлі вже на велосипеді – у мене спеціальні тріатлонські велотуфлі які застебнуті в педалях. Там техніка така – спочатку стаєш на туфлі як на педалі, кілька обрертів, тримаєш одну туфлю за спеціальну петлю на п’ятці і просовуєш ногу, кілька обретів, те ж саме з іншою ногою, кілька обретів, застібаєш липучку (не тріатлонських велотуфлях як правило одна широка липучка як застіжка і нема язичка). Ну і розбуватися в зворотньому порядку.

 

Відповідно робити все це треба без шкарпеток, і бігти потім також (тому, до речі, і існують ще й тріатлонські кросівки).

Зекономити такі хитрощі дозволяють 20-30 секунд мабуть, але відчуваєш себе таким профі що прям капєц Smile

 

Трошки ще призвичаївся до трі-байка, легше переношу. Але тепер інша проблема – при аеродинамічній посадці бачих максимум кілька метрів асфальту попереду. Нуднувато трошки. Так якісь озера по дорозі, аеропотр в якому якраз сідав літак… А ти такий їдеш, рогом уперся в землю і думаєш – красиво мабуть. Проте виграш від такої позиції помітний, так що воно варте того.

 

Хочу ще сідло спробувати підняти і аеробари ближче поставити, ще менше буду бачити. Але тоді мабуть вже доведеться і аеродинамічний шолом купляти. А вони, зарази, мало того що дорогі (починаються від 250 доларів), так і ще виглядаються занадтно професійно. Оце мене і хвилює більше за все – понтове обладнання не відповідає рівню підготовки.

Не знаю, подивлюся ще…

image

 

А це вже у Олени закінчилася плівка батарейка у фотіку і дознімала телефоном.

image

 

Більше фотографій дивіться ось тут – https://skydrive.live.com/#cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%212327&sc=photos

image

2012-06-09-Blue Lake Sprint Triathlon

Містечко Fairview яке практично злилося з Portland’ом (найбільше місто в штаті Орегон), 3 години у дорозі. Не дарма Потрленд називають містом мостів – неймовірно їх кількість (через річку Коламбія), багаторівневі, одні вливаються в інші… Чесно кажучи я не розумію як по цих пекельних розв’язках люди їздили без навігаторів.

image

 

В день подорожі погода була просто неймовірно погана – сильний дощ, холодно. Ніякого ентузиазму з приводу змагань. Та і просто вести було важко, втомилися наче вже змагалися.

 

Поселилися недалеко від страрту (менше 5 км), тож вранці Олена поїхала на старт на велосипеді, а я повіз речі машиною. Цього разу ми розібрали веломипеди і поклали їх у багажник. Якость так особисто мені спокійніше щоб не переживати за те що вони мокнуть під дощем і взагалі чи тримаються ще вони там.

 

Якраз потренувався ставити знімати руль, пакувати усе. Тепер думаю пошукати чохли для велосипедів та колес, бо зараз пакую усе вимощуючи рушниками (щоб не перемазати машину і не подерти фарбу на рамах).

До речі носячи велосипеди по частинах оцінив наскільки важкі колеса у порівнянні з карбоновою рамою. Тепер більше розумію чому пара гоночних колес коштує починаючи від пари тисяч баксів.

 

Приїхали раненько, розпакувалися коли ще були вільні місця на стійках для велосипедів.

Було неприємно холодно і вирішили купити Олені спеціальну утеплену шапочку для плавання (далі побачите на фото). Дехто плавав у спеціальному взутті (більше схоже на резові шкарпетки). А взагалі треба купити гідрокостюми з рукавами.

Ну і для велосипеду прикупили рукава. Добре що місцеві спортивні магазини продавали все білся транзитної зони за пів ціни.

 

А взагалі то вода виявилася теплою і Олені сподобалося.

Пловців запускали хвилями (групи по 20-30 людей) кожні 3 хвилини. З одного боку це полегшує страт, не треба розштовхувати усих. А з іншого швидші пловці по дорозі мусять обпливати повільніших з попередніх хвиль.

На цьому триатлоні просто неймовірно довгі переходи з води у транзитну зону (метрів 200), та з транзиту на велосипед (метрів 400 якщо не більше). І якщо вихід з води було вистелено доріжками, то до зони де сідали на велосипеди народ розтоптав брудну доріжку. Тим хто вбуває велотуфлі, а потім біжить у них була ще та веселух топтатися замками по бруду.

 

Взагалі то Олена у нас той ще спортсмен – результатом ніколи не цікавиться як і містом у своїй віковій групі. Головне щоб задоволення отримати і добре попрацювати. Насправді це правильний підхід для більшості людей – не хвилюватися перед страртом, а святкувати свою спортивну форму і здатність витримувати всі ці навантаження.

 

Тепере, з новим велосипедом, її обганяють лише трі-велосипеди, що значно покращує самооцінку Smile

А взагалі всі ці нюанси про транзитну зону знадобляться мені завтра коли я буду робити олімпійську дистанцію (теж чекайте звіт).

 

Ну і як завжди в тріатлоні з кожним наступним видом все дерев’янішим себе відчуваєш, під час бігу думаєш “капєц, я ж ледь повзу!”. А в результаті час виходить не такий поганий як очикуєш.

Про всяк випадок – Олена пробігла ці 5 км за 29 хвилин, що звісно далеко від світового рекорду, але дуже пристойно для людини яка взагалі бігать не надто любить Smile

 

Під кінець навіть сонечко почало світити. На сцену вийшла якась місцева банда і почала нарізати рок-н-ролл, спортсмени потягнулися у чергу за їжою і пивом.

 

Поки Олена збирала всі свої речі у транзитній зоні я знову розбирав і перепаковув її велосипед щоб не витрачати на це час завтра. Справа в тому що як правило у готелях виселятися треба до 11 ранку. А я не встигаю після змагань заїхати прийняти душ. Тому доводиться завжди домовлятися щоб нашу кімнату в день виселення прибирали останньою, а ми повертаємося в готель (звісно все вже запаковано) на 1-2 години піздніше і приймаємо душ перед дорогою.

Поки що всі йшли на зустріч, але ясно що робити це вони не забов’язані – заселення відбувається починаючи з третьої дня і якщо треба прибирати багато кімнат то прибирати вони вимушені як їм зручніше.

 

Пару разів навіть було таке що кімнату вже прибрали, але нам все одно дозволяли прийняти душ (а це знову прибирати у ванній і міняти рушники). Просто тому що дуже поважають і усіляко підтримують людей хто займається спортом (навіть на любительському рівні для свого задоволення як от ми). В таких випадках як правило лишаю якусь суму як чайові.

Ну от і все. Успіхів мені завтра! Winking smile

А, ось результати спринту – http://www.racecenter.com/results/2012/res_ts12.htm#overall

А між тим Олена…

…вже деякий час працює тестувальником різного софта на сотнях десятках девайсів на Андроіді. Дозвіл на роботу вона отримала вже якийсь час тому, проте не сильно переймалися її, роботи, пошуком – то медичні різні проблеми, то збиралася вчитися йти. Ну та краще про все це попрошу її саму написати. Кому цікаво теж додайте своє прохання – http://puzzlemind.wordpress.com/ Smile

<trolling on>Заодно можете розпитати чому вона свій вінфон не хоче міняти на жодне з андроідів<trolling off>

Ну от. А контора її (як захоче то сама про неї напише) шукає програмістів і тестувальників. Якщо я правильно розумію то вони і в Україні роботу дають, і в штати декого перевозять. Декому з вас вже мабуть приходили листи від Олени з пропозиціями, а якщо ні то можете самі з нею зв’язатися якщо цікаво що і до чого. Пошта – olena.golovata(на)hotmial.com, skype/msn – olena.golovata. Десь вона і на linkedin є.

Все, це я типо тримаю зв’язок.

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=dbP1e4SwxIk&w=448&h=252&hd=1]