День: 10.04.2012

Колись Олена…

…працювала в магазины косметики “Арбат-Престиж”, був такий десь близько до Майдану. Керувала там якимось комырниками та менеджерами.

 

Я приколювався з їхніх ацьки-незрозуміло-ускладнених вимог щодо “як одягатися”, “як відправляти електрону пошту”. Ще там якісь були системи замовлення зі складів які неймовірно глючили.

 

Були пробники які теоретично треба було роздавати відвідувачам, але їх справедливо ділили між собою хто встиг першим схватити.

Навіть якісь там зірки приходили до них фотографуватися на рекламу магазину.

 

А сам магазин це типо така мережа пафосної косметики із Московії. Причому якщо там у них ця мережа начебто має низькі ціни і душить усих конкурентів, то в Україні ціни були не нижче, а то і вище ніж у інших. Та і магазин я чув невдовзі як ми поїхали закрився. Не пішло… Smile

 

Я все сказав!

Karin Boye. Kallocain / Карін Бойєю Каллокаін (1940)

 

Антиутопія про суспільство де все для армії і кожен служить в армії. Ніхто вже не пам’ятає ніякої історії, є ми і є вони. Ми праві і наша місія свята, а вони неправі і зло.

Всі ресурси на потреби армії, ніяких емоцій та задоволень, ніяких розкошів. Усі одягнені однаково, їдять та слухають одне й те саме, кругом усе післуховується та занотовується. Коротше уважно дивимося на рік написання роману.

І тут головний герой винаходить хімічну речовину ін’єкції якої примушують людей говорити правду. І починає з’ясовуватися що у кожного якісь провини та непатриотичні думки. Внутрішня розвідка працює невпинно і арештовує усих конвейєром, головний герой починає замислюватися а що в голові у нього…

Крім депресивного настрою ще дуже відчутно що це європейська книга – якесь ниття про “все погано і краще не буде”, якась самозакохана приреченість…

В цілому непогано.