Manzella Vapor

Ціна: $25

Призначення: бігові рукавички для прохолодної погоди.

Загальні враження: неймовірно класна річ! Для комфортного бігу тоненькі рукавички, про які одразу забуваєш, дуже важливо. Зроблені з надзвичайно якісних матеріалів – не набрякають від поту і води, захищають від вітру, достатньо ніжні щоб витирати носа і мають рефлекотивні елементи. Отак як повернеш відкриту долоню на світло фар так з машини здається що фара у відповідь світиться.

Це взагалі одна з найулюбленіших бігових речей.

Недоліки: хіба що можна віднести те що вже при низьких температурах (0 і нижче) вони вже не працюють. Але для холодної погоди є інші моделі.

На сайті виробника: http://www.manzella.com/index.php/running/detail/305

George R. R. Martin. Wild Cards / Джордж Мартін. Дикі карти (1987)

 

Насправді це вже ціла серія з майже 20 книг. І вся серія побудована на правилах настільної гри які сам Мартін свого часу і придумав. Причому в межах вигаданого світу усі події описують інші автори. Кожна книга таким чином складається з кількох різного розміру оповідань з ріним стилем викладення.

Конкретно ця книга є першою в серії і якщо і читати то треба починати з неї. Враховуючи неймовірну популярність усієї серії у західному світі, та історії про супер-героїв і подвиги не дивно що зараз цю книгу екранізують.

Приблизно суть така – пара вооючих іншопланетних сторін притрушує Землю вірусом який модифікує деяких і вбиває багатьох людей. Модифікації як правило є різними фізіологічними спотвореннями. Але іноді зміни є супер-можливостями.

Ну і відповідно уряд, бандити та самі по собі супер-люди починають робити якісь неймовірні речі для досягнення своїх не завжди ідеалістичних цілей.

Не дивлячись на дитячий сюжет в основі самі оповідання доволі жорсткі, реалістичні, а іноді і відразливі чи непристойні.

Але особливо я усе читати не буду, не подобається мені уся ця супер-героїчність. Хоча фільм із задоволенням подивлюся.

Sugoi Piston 200 Tight

Ціна: $70

Призначення: бігові штани для прохолодної погоди.

Загальні враження: Для тих хто не знає що це таке – це такі сильно обтягуючі штани для бігу. Тобто не просто спортивні штани, а такі що облягають усе тіло.

Це найтовші з подібних бігових штанів що у мене є. Але не дивлячись на те що вони майже невагомі у них можна бігати і у мінусовій температурі – вони стягують ноги і якимось чином не дать мерзнути.

Є у них крім ваги і інші переваги – нічого не заважає, не треться, не зачипається. А у випадку дощу нічого не збирає воду і бруд і не висить гирями на ногах – чиста синтетика.

Недоліки: Те що мені хотілося б в них покращити так це в першу чергу поставити блискавки внизу штанин. Бо зараз знімати, а особливо надягати буває іноді важко.

Ну і в пахвинній ділянці не найзручніше їх зроблено. Пробігти 10 км проблем нема, а от вже на довшій дистанції відчуваєш первні недоліки дизайну – там тисне, тут тягне. Двоє інших моделей штанів які я маю таких проблем не демонструють.

На сайті виробника: http://www.sugoi.com/usa/piston-200-tight-9.html

Як я здавав на права

…в штатах. Про деякі пригоди в Україні колись писав ось тут – Як мене не пускали в шортах в ДАІ.

Ну от… Проходить все доволі весело і легко.

Спочатку стаєш у чергу щоб подати документи. І саме прикольне що у них тут коли де яка черга то вона будується не за звичайними правилами “хто крайній?” і “вас тут не було коли я займав”. Натомість висять такі апарати з квитками, а над обслуговуючими віконцями висвічується черговий номер коли людина звільнилася.

Отже записуюся на якусь дату де є незайняті сесії.

Спочатку здаємо теорію на комп’ютері. Є вибір мов, російська у списку. З 20 питань треба правильно відповісти на 15. До речі і правила у них тут набагато простіші і знаків менше. Ось почитати можна – http://www.dol.wa.gov/driverslicense/docs/driverguide-en.pdf. Або російською – http://www.dol.wa.gov/ru/docs/driverguide-ru.pdf.

Після того проходиш тест на зір. Стоїть така машинка в яку дивишся як у бінокль і на запит клерка називаєш кольори які бачиш, літери і все таке. Ну тобто перевіряють що кольори розрізнюєш і чи треба писати в правах що окуляри обов’язкові чи ні.

Потім призначаєш сесію здавати з інструктором.

Приїздиш на своїй машині. Спочатку перевіряють машину – поворотники і стоп-сигнали працюють, вікно водія відкривається. Потім примушують показувати сигнали рукою у вікно – поворот на ліво, на право, зупинка.

Далі їдемо містом і демонструю наступне: паралельне паркування (досі не вмію), повороти вліво, вправо, паркування під гору, здати задом з повороту.

У інструктора в руках папірець де віднімаються бали за кожну неправильно зроблену дію (наприклад не вивернув колеса у правильну сторону при паркуванні з гірки).

Займає це все хвилин 10-15. Я свого часу здав на мінімальний можливий бал, а Олена набрала на 1 бал більше.

Тут же після іспиту фотографують і дають тимчасове паперове посвідчення. А оригінал потім приходить поштою.

Ціна усієї розваги в нашому штаті $25.

Права діють на 5 років і закінчуються рівно в день народження. Причому для перездачі треба просто пройти тест на зір (одна хвилина) і знову заплатити.

Andre Norton. The Last Planet / Андре Нортон. Остання планета (1955)

 

Авторці належить така кількість науково-фантастичних творів що вона мала б увійти у список класиків не лише за їх якість своїх, але і просто за кількість Smile 

На сьогодні виглядає доволі наівно, але тим не менше можна читати без особливих проблем.

Вояки агонізуючої міжзіркової імперії (прямо як совок у останні роки існування) через аварію опиняються на недослідженій планеті як виявляється покинутой людьми Землею.

Потім знаходять жертв іншої аварії, воюють трошки з ними. А потім і здичавілих землян знаходять.

Відверта пропаганда проти расизму і за служіння ідеалам, навіть нежиттєздатним.

2012/02/19 – Birch Bay Marathon–3:25

Ну що ж, ось і сталося – мій перший марафон!

UPD. А ось і результати – http://birchbaymarathon.com/resources/BB-Marathon-All.pdf

 

Все це відбувалося у невеличкому курортному містечку на березі океанського заливу.

Майже весь тиждень перед тим мучався соплями і простудою, не бігав, не плавав і страшенно хотілося якогось фізичного навантаження. Хоча і страшнувато було.

В день приїзду на місці проведення йшов страшенний дощ, але в день самого марафону було просто хмарно і прохолодно (+4 С). Сам пробіг маленький – трошки менше 700 учасників.

Довго думав що обути. Зупинився таки на Brooks Ghost 3. Не зважаючи на те що це не кросівки для змагань вибір був таки правильний – десь після половини дистанції почав відчувати що ноги таки об асфальт собі трохи відбив, треба працювати над технікою бігу. Ну і шкарпетки injinji спрацювали просто супер – жодної натертості на ногах!

 

А от з одягом трошки не додумав. Вранці був неприємно здивований тим як насправді не тепло на вулиці (хоча і знав прогноз). На майбутнє такі собі зарубки на пам’ять:

  • тонесенькі синтетичні рукава (напишу про них) у комбінації з найлегшими рукавичками та тонкою футболкою дозволяють комфортно перенести прохолодну погоду – тут все ок
  • замісь бігового візора (комбінований зі всмоктуючою піт пов’язкою козирьок) треба одягати тоненьку пов’язку що закривала б вуха – більша частина дистанції йшла вздовж берегу і вітер був зовсім не теплий
  • мабуть треба одягати ще легші шорти, але в комбінації з компресуючими гетрами.

Дуже зручно виявилося скинути вітровку після першого кілометру дистанції – якраз пробігав повз нашу машину на парковці і кинув вітровку під неї.

 

На самій дистанції перша половина пройшла на диво легко. Після 25 кілометра як завжди майже миттєво стало важко, хоча усі говорять що найважче починається на 30-му кілометрі. А далі починається суцільне пекло.

Ні, це не просто вдвічі важче ніж пів-марафон. Тут якісь зовсім інші, нові неприємні почуття Smile

Починається розтягування дистанції. Біжиш наче вже 4-5 кілометри подолав, а насправді лише один. А під кінець взагалі кожні 200 метрів здаються парою пройдених кілометрів.

Взагалі цілі на будь-який конкретний результат у мене не було, головне щоб фінішувати. Але були сподівання пробігти не сильно гірше за 3:30. Для цього треба щоб середня швидкісь не була нижча за 5 хвилин на кілометр. Ось тут мені і допоміг сильно мій Garmin 305. Настроїв екран показувати час, середню швидкість, поточну швидкість та дистанцію.

 

Перші кілометри було важко бігти повільніше за 4:40. І взагалі першу половину пройшов із випередженням графіку.

Після 25-го кілометру швидкість впала, але середня усе одно була в районі 4:45.

Сама засада почалася на останніх 4 км –  майже усі м’язи ніг відмовили, а деякі перестав відчувати взагалі (бо ті що боліли можна було хоч якось працювати). І хоча темп я намагався тримати, проте нічого не виходило. Швидкість почала падати дуже різко – спочатку 5:01, потім 5:08, 5:13, 5:18. Якби був ще 1 км то я б точно зійшов.

На протязі дистанції лише один раз зупинився попити спортивного напою (бо на ходу не зміг би це зробити), і то думаю що не варто було. А от енергетичні гелі і пігулки з сіллю треба брати з собою в дорогу.

Олена на фінішу мене не сфотографувала – сиділа у машині. Просто я гадки не мав коли прибіжу, тож вирішили що вона буде мене ловити починаючи з 3:30. А я на 5 хвилин раніше прийшов Smile Зловила мене коли я вже трохи прочухався, наївся лакриці і мішок Гамі і чалапав до машини.

Хотів так багато написати, але щось уже і слова скінчилися.

Альбом – https://skydrive.live.com/#cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%211860&sc=photos

Sennheiser MX85 Sport Series II Twist to Fit Earbuds

Попередні мої Sennheiser 680 благополучно накрилися – щодо вологості, то зовсім не витривалі. Хоча треба віддати довжне – це більше року використання. На тому, і добре. В порівнянні з теперішніми – ох! і мучилася ж я з ними. Бідні мої вушка. І терпіла ж…

Тепер в МХ85 ніякого дискомфорту. Не виглядаєшь як чебурашка. І за час тренування буває від сили пару разів як виникає потреба поправити навушник. Не до того, щоб той випадав з вуха, як з тими. За якістю звука ні на стілечки не поступаються попереднім, як по мені.

Що й казати, зараз я користуюсь самою з вдалих конструкцією хедсетів. Ох уж ці технології! Усього не переспробувати – йдемо шляхов спроб і примірок. Треба повернутися до посту про 680-ті Сенхайзери і поставити їм троєчку.

Dan Simmons. Drood / Ден Сімонс. Друд (2009)

 

Книга від автору неперевершеного “Гіперіона”.

Цікава в першу чергу тим що оповідь ведеться від імені Уілкі Колінза. А головним героєм є Чарльз Дікенс.

По суті це містичний детектив, доволі затягнутий і багатослівний. Тим не менше читати цікаво, затягує. З іншоно боку читає-читаєш, а аж нічого не відбулося.

Важко сказати наскільки добре автор імітує стиль Колінза. Але сморід і бруд тогочасного Лондону передані так добре що місцями аж гидко читати.

І ще в книзі багато опіуму, ландауму і іншої наркоти що тоді була популярною у джентельменів.

Ну і останні пару сторінок цього опусу перевертають весь сюжет догори ногами, тому має сенс дочитати щоб оцінити масштаб трагедії Smile

Прекрасна штучка Water Flosser

 

Користуємося вже майже три роки і задоволені страшенно.

 

У нас ось така – http://www.waterpik.com/oral-health/products/countertop-dental-water-flosser/WP-100/. Що воно таке? Пояснюю – цей убердевайс дає тоненьку цівку воду доволі сильного напору що допомогає вимивати усіляке сміття з проміж зубів (ви здивуєтеся скільки там у вас усього якщо не користуєтеся ниткою хоча б двічі на день). Але головне що воно вимиває з тих місць з яких не виколупати щіткою, а саме з тих де ясна накривають зуби. Бактерії там прекрасно собі живуть і розмножуються і плюють на зубні пасти.
Додатковий бонус – регулярне використання підсилює ясна і на відміну від нитки не пошкоджує зуби. З іншого боку стоматологи не рекомендують відмовлятися від нитки – http://www.mayoclinic.com/health/dental-floss/AN01782.

 

Ми свого часу купили комплек зі стаціонарного пристрою і маленького переносного (на акамуляторі) що беремо у подорожі. В сумі було десь $80 і свої гроші девайси відпрацбьовують просто прекрасно. Звикли майже миттєво і не уявляємо собі чистку зубів без цього щастя. Я чув що в Україні ціна на нього ненабагато вища, правда може то за одну штуку, а не комплект. Ну та все одно воно того варте.

Ну а для тих у кого дірки між зубами, зуби не в одну лінію чи брекети ця річ взагалі обов’язково повинна бути присутньою у ванній кімнаті.

 

Треба сказати що максимальний напір ми жодного разу не вмикали (а у переносного він навіть і не регулюється). Почали десь з 40% і було відчутно боляче. Зараз ставимо десь на 60% і підвищувати не збираємося.

 

А ще цією штукою при необхідності можна щось відмити-відчистити :)

 

Ну і рекламний ролік вам на додачу: