Детективне фентезі в якому роздумів та натяків більше ніж дій (принаймні у першій половині книги). Весело читається.
…так само як усі інші
Детективне фентезі в якому роздумів та натяків більше ніж дій (принаймні у першій половині книги). Весело читається.
Четверо британських мусульман підривають себе, але роблять це настільки тупо і безблагодатно що аж смішно.
Це не комедія, але тупість “терористів” просто неперевершена що не може не смішити. Здається мені що тусульмани повинні ненавидіти цей фільм бо виставлені вони тут тупими бидланами. Не карикатурно тупими, а саме побутово, буденно тупими.
Критики, якщо почитати відгуки, теж сконфужені – наче і смішно, але гинуть і калічаться люди. Наче трагедія і драма, але у таких несимпатичних недоумків що співчувати їм не вийде.
Ну і слухати англійську з британським акцентом у виконанні арабів це ще та розвага я вам скажу.
http://www.imdb.com/title/tt1341167/
[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=yGk2TojOd-4]
З доволі невинної казочки Чуковського зробили ацький сюреалізм:
[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=Np2R82Vh1SI&feature=player_embedded]
А ось це мені взагалі нагадало найкращі зразки корейських фільмів жахів. Тільки обережно, без жартів – серйозно б’є в мозок.
[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=pYn-iwGe2H8]
Це вже третій раз я біг пів-марафон на цих змаганнях. І мабуть в останній. Останній тому що скільки ж вже можна туди їздити? Це аж 3.5 години в одну сторону!
Так, міцина шикарна, красиво просто неймовірно, природа, види, клімат, погода і навіть сама траса - все заслуговує найвищих оцінок. Але є ж і інші ще не відвідані місця і не здолані маршрути.
Як я колись вже писав Орегон є одним з найкрасивіших місць з тих що я бачив саме в плані природи і видів. Також саме те місце де ми були це таке місце в якому я хотів би жити. Наче і не так далеко від Вашингтону, наче теж гори і річки і дерева… Але в Орегоні воно якость гори наче вищі і крутіші, урвища урвистіші, ліси більш різноманітні і річки розлогіше. Ну та то скоріше за все якесь суб’єктивне враження від найперших відвідин.
Стосовно самої події – помітно як вона стає популярнішою. Два роки тому марафон і пів-марафон разом мали менше сотні учасників. Цього ж року людей на страрт возили шкільними автобусами.
Змінився і сам маршрут. Раніше старт і фініш були недалеко одне від одного і дистанція спочатку йшла трохи вгору, але не надто круто, а назад, відповідно з гори.
Двічі тут я пробігав на свій персональний рекорд. І хоча і в цей раз я пробіг краще ніж у минулому році відчуття були зовсім не такі як раніше.
В цей раз старт було перенесено трохи далі по дистанції, а після тієї точки де раніше був розворот починався доволі крутий спуск милі так на дві. Ну і потів повертаєш і назад в нормальну таку гірку.
Отже після 6 миль ноги вже вбиті, а попереду ще 7 миль… Біг наче так нічого, але на останній милі (ось же він, ось же вже фініш!) ноги просто вимкнулися і ніякими зусиллями так і не зміг примусити їх переступати частіше.
Сама місцина, повторюся, дуже живописна. З одного боку круті скелі порослі ялинками, з іншого – круте урвище і широченна річка Коламбія десь внизу. Річка, до речі, відділяє штати Орегон і Вашингтон. На обох берегах швидкісні магістралі, вздовж них крихітні містечки (пара-трійка сотень мешканців) з власними броварнями і несусвітними цінами на кімнати у мотелях.
Дорого у них там через те що тут буває багато туристів з тих що катаються гірськими велосипедами (трас для них таи просто неміряно), ходять у гори, плавають на каяках та яхтах, їздять верхи і лазять по скелях. Вистачає і таких що просто приїздять подивится на природу – від найбільшого міста штату, Портланда, сюди усього пів-години їхати.
Оце розписую і сам думаю - а може таки поїхати і в наступному році? Ну та ми домовилися вже що поїдемо лише якщо Олена побіжить пів-марафон. Часу в неї досить щоб підготуватися.
Ось, до речі, вам результати змагань – http://www.columbiagorgemarathon.com/2011/results/2011_HALFRUN_MALE.HTM.
Додатковий висновок для себе – еластичні повороски не надто підходять для такої дистанції, і взагалі для чистого бігу. Я їх собі поставив на кросівки щоб спростити транзитну зону на триатлонах – не треба розшнуровувати-зашнуровувати, не треба пхтати ногу і намагатися при цьому не загнути п’яту всередину. Просто відтягнув язичка на максимум, вставив ногу, відпустив – все на місці, з правильним тиском, не розв’яжеться по дорозі. Але проблема в тому що все ж таки вони недостатньо жорсткі і дають нозі гуляти, хоч і зовсім трохи. А потім оте “зовсім трохи” накопичується на дистанції і призводить до натерторстей і “відбитих” ніг.
Тепер в мене текст закінчився і я просто запощу кілька світлин.
Красиво? Подобається? Приїздіть в гості, ми вас по тих місцях (і не лише) покатаємо!
Ну якось отак…
Весь альбом тут – https://skydrive.live.com/?cid=b21290194214a37d&id=B21290194214A37D%211607#cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%211607.
Загалом надзвичайно приємний фільм, який заслуговує найвищих оцінок. Казка для дорослих з великою кількістю спецефектів (яких проте не занадто) трошечки туповатого гумору.
Фільм обов’язково бажано дивитися в кінотеатрі з великим екраном та гучним звуком.
http://www.imdb.com/title/tt0486655/
[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=Y6_gBg4XjWk]
На диво смішна комедія про поліцейські відділки маленького містечка і їх протистояння. В арсеналі алкоголь, марихуана, сексуальні витівки і інший майже сортирний гумор. Але вийшла не пошлятина, що доволі дивно, а весела і дуркувата історія.
Треба тільки трошки звикнути до манери викладення.
http://www.imdb.com/title/tt0247745/
[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=jH2ab8deMZo]
Цілий рік я колись провів в Дніпропетровську працююци в пекельних нутрощах ISD (http://www.isd.dp.ua/en/).
Після 30 з гаком років проведених у рідному місті де я вчився у школі і інституті, а потім і працював в тому ж інституті і ще парі місцевих компаній нарешті прийшов час їхати світ за очі. Біло кілька причин для того, але найголовніші – в інституті стало просто некомфортно і нудно працювати, а також захотілося подивитися як роблять “великий” софт у великих конторах, як працюють команди і все таке. Їздив я на співбесіди кілька разхів на рік просто щоб тримати себе у тонусі то у Львів пару разів, то в Києв, ну і в Дніпро звісно катався. Але тільки тут мене змогли вмовити. Та і крім того я чув про компанію багато схвальних відгуків як по рівню поплати, так і по методам роботи.
На співбесіді традиційно морочили голову тонкощами С++ та англійської мови з ціллю наочно показати хто тут дурак, а хто начальник. Ну та то така видно традиція в Україні – там де вас питають про віртуальні деструктори, шаблони та нюанси множиного успадкування там ви будете правити древній код на С.
Коротко по суті роботи. Є така компанія SCC (http://www.softcomputer.com/) що підтримує і розробляє софт для всяких медецинских установ в США. Паціенти, аналізи, страховки, … Код старючий – клієнт і сервер під викопний AIX, кліент Windows, якась ієрархічна БД. Проектів там у них багато. У самої головної контори є купа компаній що підтримують різні продукти.
Власне продукти настільки специфічні, велетенські і неінтуітивні що для новачків є спеціальний двотижневий тренінг. Також на протязі перших пару тижнів народ просто пише тестові завдання і не займається ніякою реальною роботою.
В компанії був найзабюрократизованіший процес розробки з усих які я бачив. В МС в порівнянні з ІСД суцільне вільнодумство і “роби що хочеш”. Там було щось типу такого:
Доволі специфічно було зроблено тестування. Тестери робили все вручну (!!!). Тобто у них був з самого ранку список тестів для виконання вручну (кожен крок описано) для різних версій продуктів. Були тестери як на команду, так і на весь продукт. Але в Україні, наскільки я пам’ятаю, тестори практично завжди вважаються м’ясом для гармат і код практично не пишуть. Не дивно що там де пара адекватних тестерів могли б все автоматизувати за пів року доводиться тримати армію дешевих “ручних” тестерів роками.
Другою особливістю був процес кор-рев’ю. Він робився виключно тім-лідами і їх заступниками (так, була така офіційна позиція). З одного боку це були просто найбільш досвідчені люди в команді. Я, наприклад, після року роботи все ще смутно уявляв собі архітектуру (а її ніхто ніколи і не пояснював), а в тонах коду просто губився. З іншого боку хочу відзначити що ліди, архітектори і навіть частина інших “високопосадовців” (але далеко не всі) просто вражали мене своєю кваліфікацією. Серйозно.
Тепер підемо послідовно по позитиву і негативу. Почнемо з негативу.
Тепер про хороше.
Власне я би оцінив досвід як доволі позитивний. Там мабуть важко працювати джуніором – платять їм не так щоб багато, чисто галери. Але придбання досвіду йде на повну. Розумію і тих людей хто через короткий час пішов звідти – в мене самого перші місяці три був такий настрій. Нічого не зрозуміло, ні в коді, ні по процедурам, і просвіту не видно, ну і робота сама по собі нецікава. Як мені сказала головна HR на співбесіді – запам’ятай, ми не пишемо софт, ми його підтримуємо!
Причиною тому що я пішов стала моя нелюбов до Дніпропетровська, це по-перше. Ну а по друге, мені запропонували місце у цікавомо проекті, стартапі (читай деталі тут – http://013x4nd2.wordpress.com/2011/07/29/%d1%8f%d0%ba-%d1%8f-%d0%bf%d1%80%d0%b0%d1%86%d1%8e%d0%b2%d0%b0%d0%b2-%d0%b2-luxoft%d1%96/), і ось проти цього ІСД не могла протиставити нічого.
Чудова і органічна суміш металевих і не дуже стилів музики. Тут і електроніка, і всякий екстремальний метал, навіть доволі класичний рок є.
http://www.metal-archives.com/albums/Kekal/The_Habit_of_Fire/143804
[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=688GB2OW69I]
Декілька френдів майже одночасно написали про цей фільм доволі схвальні відгуки, стало цікаво.
Ну що ж, це така страшнувата казка де абсолютно не хочеться прикопуватися до правдоподібності чи логічності сюжету, якості спецефектів та гри акторів.
Спочатку фільм дуже нагадує “Відіьму з Блер”, але невдовзі починає йти своєю стежкою.
Сюжет – тролі є, а уряд все приховує!
І не показуйте це дітям. Я би після такого кілька років боявся би темряви точно.
http://www.imdb.com/title/tt1740707/
Норвегам залік!
[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=TLEo7H9tqSM]