2011/09/18–Мексика, Канкун, перші враження

Саму ціль подорожі як і конкретні дати ми вибрали доволі спонтанно. Очикували на приїзд друзів з України, але в них не вийшло, тому вирішили собі відшкодувати.

Оповідь буде непослідовна і уривчаста. Згодом колись може розпишу детальніше.

 

Ціни у Мексиці привабливі, сервіс шикарний. Скажімо так – дешевше Криму вдвічі і втричі якісніше. Взагалі українська сфера послуг у порівнянні з бідною Мексикою це чуркистан повний.

Для порівняння за ніч в п’ятизірковому готелі з океаном за 20 метрів від виходу ми платили $60, за такі гроші придоріжний мотель в штатах не завжди знайдеш. Обід/вечеря в смачному недешевому ресторані на двох виходить $$40-50.

Ага, ще на пляжі час від часу розрівнюють пісок спеціальними граблями і відчуваєш себе першою людиною на ньому.

 

Чайові у $$1-2 роблять мексиканців неймовірно щасливими, хочеться іноді просто так комусь сунути долар щоб в черговий раз побачити як широко розпливаються у посмішці обличчя.

 

Ми приїхали в самий не сезон як бачите на фото. В готелі було зайнято лише кілька номерів, пляж порожній, басейни порожні, ресторани порожні.

 

Дуже, просто неймовірно спекотно. Ми виходили на пляж в 7 ранку, а в 10 вже не можливо сидіти навіть у затінку, треба ховатися у кондиційованому приміщенні. І аж до 5 вечора. А в 6 починає темніти, і в 7 вже глуха ніч, сонце заходить і темрява повна. Дні пролітали як наче в них усього 4-5 годин.

Я тепер розумію чому є стереотип про ледачих мексиканців. В такій спеці кожен рух віднімає стільки сил що добре подумаєш перед тим як робити його. Крім того те що робиш за день в нашому сіетльському регіоні тут, у  Мексиці, забере не менше тижня.

 

Сам Канкун це вузька смужка землі, вірніше піску, на півострові Юкатан, штат Квінтана Ру, забудована готелями і ресторанами.

image

 

Природньо було б очикувати що там відпочивають переважно американці, але наспровді іспанська та португальська звучить набагато частіше – більшість туристів тут з Південної та Центральної Америки та з самої Мексики.

image

 

Вода дорожча за пиво вдвічі. Води своєї тут нема здається взагалі, вся привозна. Навіть є з Кіркланда (це там де ми живем у штатах).

Автобуси, принаймні в Канкуні, ходять через 2-3 хвилини, ціна квтика – $1.

Обслуговуючий персонал практично весь говорить англійською, а іноді ще й португальською і французькою. За межами готелів навіть іспанською (державна у Мексиці) не всі говорять – у одних лише майя (а їх на Юкатані 9 мільйонів) 25 своїх мов.

 

Те що ви бачите на фото це не фотошоп, воно таке і є – яскраво білий м’якенький пісок, насичено блакитного кольору океан, яскраво блакитне і майже безхмарне небо. Дощі тут здається зовсім не йдуть.

 

На мій подив всі хто нас питав звідк ми знали де знаходиться Україна, знали що там сніг і холодно і здається мають стереотип щодо “рашн” що вони, тобто ми, дуже вперті.

Прикольно було дивится “Саус Парк” чи “Сімпсонів” іспанською Smile

 

Дороги ті що ми бачили є двох типів – непогана дорога, і таке каміння перемішане з глиною що не проїдеш. Але як і в штатах асфальтові дороги кругом де є приблизно однакові, а не так як в Україні – в Києві хоч якось, а у селах і за межами міст наче розбомблено. В цілому хоча дороги тут бідніші ніж в США, але кращі ніж в Україні. Принаймні є розмітка, освітелення, ями та провалля відсутні.

 

Водять місцеві нормально, не ман’ячать. Помітили лише дві фішки: 1) дуже люблять їхати по центру, так щоб розмітка була по центру машини/автобусу, але при наявності інших машин перестроюються нормально, та 2) не знижують швидкісь коли хтось звертає чи перестроюється, це, я так зрозумів, проблема того хто виконує маневр не потрапити під машину позаду, і в результаті коли хтось вливається в потік чекає щоб був просвіт у трафіку метрів 200. Але в цілому водять незрівнянно краще ніж українські водії (поки що я не бачив щоб десь поводилися на дорозі так же погано як в Україні Sad smile).