John Zorn–2000 – The Big Gundown

 

У рецензії який приколіст написав що це аранжування композицій Еніо Моріконе.

Тричі “бу-га-га”. Впізнати в цій мішанині розмірів, мелодій та усіляких сторонніх звуків мелодії Моріконе, це тааак. Це треба бути або іншопланетянином, або мати кітчен міксєр замість мозку і мінілокатори замість зубів. Та ні. жартую. Іноді уривки знайомих мелодій пролітають повз вуха.

Звичайний собі надзвичайний Зорн. В даному випадку маємо помісь електроного авангарду з готичними підвиваннями. І ніякого вокалу.

Слухати це диво можна досить комфортно (як це не приголомшливо для творінь Зорна). Уявіть собі сумного, напівп’яного і добряче накуреного гітариста-віртуоза з компанією таких же адекватних музикантів на різноманітних інших інструментах. І ось вони намагаються розказати якусь історію. Але постійно забувають з чого почали, іноді перебивають одне одного а іноді хором туплять. Ну всяке трапляється…

http://www.discogs.com/John-Zorn-Plays-The-Music-Of-Ennio-Morricone-The-Big-Gundown/release/243169

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=3jC1hMEDzKo]

Залишити відповідь

Зайти з допомогою: