Травень 2007–Ботанічний сад у Києві

 

Ходили гуляли там на День Перемоги. Дивилися на магнолії які квітли. До того я про магнолії знав лише з анекдоту, а що воно таке і як виглядає навіть не уявляв. Власне анекдот.

Тупого носорога попросили комусь передати таємне повідомлення з одного ключового слова “магнолія”. Ну от значить біжить він і повторює про себе щоб не забути “магнолія, магнолія, магнолія, …”. Бац! Врізається рогом у дерево, падає, встає і починає пригадувати слово:

– Могу лі я? … Хочу лі я? … Говно лі я? О! Магнолія! Магнолія, магнолія, магнолія, …

 

Ну коротше ходили ми дивилися на ті магнолії. Мені навіть сподобалося.

 

Людей там теж було щось дофіга. І кожному треба було обов’язково потрогати, а краще зірвати, квіточку чи кілька пелюстків. Усе навколо було ними всипано.

 

Зараз я пригадую все те і так якось воно бідненько виглядало.

 

Парк у Києві, навіть з квітнучими магноліями, це те що тут росте просто так на вулицях і між будинками. А те що тут назвають парками в Києві мабуть би назвали диким лісом Sad smile

 

L. Sprague de Camp and Fletcher Pratt.The Roaring Trumpet / Л. Спрег де Камп, Ф. Прат. Ревуча труба (1940)

 

 

Книга дико котується любителями фентазі і є початком якоїсь знаменитої серії.

По сюжету – вчений з сьогодення (дивимося на рік видання) потрапляє у світ меча і магії з живими скандинавськими богами. Це власне час незадовго до битви з льодяними Гігантами (читаємо про Раґнарок). Ну і всеь час вчений намагається проявити свої розумові здібності і постійно фейлить в цьому жорстокому і грубому світі.

Треба відзначити що в книзі присутня доля гумору який прихильники чомусь настійливо порівнюють з “гумором” Аспріна (абсолютно не смішним як на мене).

В принципи читав і не нудьгував, але таке…

http://en.wikipedia.org/wiki/The_Roaring_Trumpet