Amazon Kindle Paperwhite

Колись дуже давно я купив собі електрону читалку Kindle від Amazon. І вона мені сподобалася так що з того часу я їх вже купив більше десятка – собі, Олені, батькам, батькам Олени і деяким іншим родичам. Все в тій моделі було класно: ціна, час роботи, легкість завантаження в неї книг і все-все інше. Єдине що вимагало покращення це світло яке було потрібне для читання в темряві.

Свого часу проблему світла я вирішив купуючи обкладинки з вбудованим ліхтариком. Усе працювало, але ліхтарик ламався через якийсь час і не рівномірно освітлював пристрій.

І ось коли у мене нарешті остаточно зламався мій самий перший пристрій я таки вирішив перейти на нову модель в якій екран підсвічено зсередини.

Перед покупкою боявся, що таке світло буде сліпити. Але з’ясувалося що нічого подібного – виглядає все так наче звичайна лампа світить на текст. Очі не втомлюються і не болять навіть якщо читати в повній темряві.

А стосовно характеристик – дивіться їх на https://www.amazon.com/gp/product/B00OQVZDJM. Якщо короко то:

  • Ціна: зараз пристрій коштує $90, але я купив його більше року тому за $100 і це була дуже хороша ціна.
  • 6 дюймів екран.
  • 8 або 32 Гб пам’яті (це в прямому сенсі сотні книг).
  • Час роботи від батареї – кілька тижнів (6-8 у мене).
  • Захист IPX8 (від води і пилу).
  • Яскравість підсвітки можна налаштовувати як і розмір шрифтів.
  • Підключення до Wi-Fi для отримання оновлень та автоматичного викачування куплених на Amazon книжок.
  • Сенсорний екран. Для гортання сторінок треба торкнутися лівої (назад), або правої (вперед) половини екрану. Верхня область показує меню.

Я абсолютно задовлений цим пристроєм і його теж купував вже неодноразово на заміну старих версій Kindle своїм родичам.

Оцінки:

The Boys (2019-…)

Season 1

Завжди думав, що комікси дурнуваті, особливо комікси про супер-героїв. Думав, що сюжети занадто спрощені, герої пласкі, а уся мотивація надумана. І взагалі для мене супер-геройські комікси – це щось для інфантильних 30-річних дітей.

І думав я так аж доки не подивився цей серіал… Серіал, що відкрив мені світ брутальних і гіпер-реалістичних коміксів зі складними історіями, живими персонажами і параллелями до нашої реальності.

В серіалі нам показано світ в якому існують супер-герої, але і показано як вони зловживають силою, вбивають та калічать людей. Показують як корпорації наживаються на цьому і навіть лізуть у міжнародну політику. Коротше все як воно б і було насправді.

З фантастичного тут група супротиву яка бореться з супер-героями і прагне їх знищити.

Коротше мене захопило – і сюжет, і герої, все дуже класно. А для бажаючих знати що там далі скажу (якщо раптом не знаєте), що серіал знято за коміксами яких вже 8 (а може і більше) томів. Так що можна не чекати наступного сезону, а просто купити книгу і почитати.

Оцінки:

Goon (2012)

Нічим не видатний фільм з історією про драчуна-невдаху якого взяли в хокейну команду лише для того щоб він бив хокеїстів інших команд під час гри.

Несподівано під час перегляду починаєш перейматися і за героя, і за людей які його оточують. Хоча фільм все одно залишається посереднім і дуже простим. На його честь він і не претендує бути чимось більшим ніж комедією з бійками та якоюсь мораллю.

Можна дивитися щоб вбити час, більше у фільмі нема нічого.

Оцінки:

Cezary Zbierzchowski. Holocaust F / Цезарій Збіржховскі. Холокост Ф (2013)

Абсолютно не пішла мені ця книга. Настільки не пішла що я кинув її читати навіть не дотягнувши до половини. Спробую обґрунтувати.

Як і багато складних для сприйняття книг, що примушують читача працювати головою під час читання (уявляти героїв та події, працювати з неповною інформацією, не мати ретроспектив та пояснень) ця книга кидає одразу у вир подій і понять. Без перебільшень на кожній сторінці як мінімум двічі, а як правило частіше вводяться якісь нові терміни і поняття. Проблема лише в тому, що ці нові речі ніяк не пояснено ні одразу, ні згодом. І щоб самому вирахувати про що саме йдеться теж ніяких підказок автор не дає. І в результаті через десяток сторінок від початку ти вже не знаєш що читаєш і як інтерпретувати цей набір слів.

Друге – це те як викладено події. А вони тут ні на секунду не зупиняються. Постійно якісь напади, бої, перестрілки, біганина… Навіть нормальних діалогів нема – самі лише крики, суперечки і звинувачення. Дуже втомлює.

Що дивно в кінці книги є кілька оповідань де розкриваються кілька понять, що їх ніяк не було пояснено в книзі. Чому вони після книги, а не на початку – хто зна. Проте і оповідання не надто допомагають.

Сюжет теж є мішаниною усього що можна – вірус що заразив більшість людей, хакери які можуть контролювати людей, мутанти і виродки, армії зомбі і вампірів, андроїди та мутанти, подорожі у часі та ігри з реальністю, іншопланетні технології та відкриті ворота в Пекло і ще багато-багато усього. І все це одразу і в перемішку.

Хоча звісно може бути і таке що то я занадто дурний для цієї книги.

Оцінки:

Otep – 2018 – KULT 45

Зразу поясню – цей альбом з’явився в моїй колекції через те що він подобається Олені. Сам би я таке слухати добровільно не став :)

Але раз вже музика є її варто послухати, правда? Ну от я і слухаю. Є в музиці якась енергетика, якась навіть злість. Але все це пролітає повз мене і цілком очевидно, що не на мене розраховано.

Мені особисто не вистачає в цій музиці жорсткості і м’ясистості якоїсь. І в той же час мені вона здається трошки занадто крикливою. Я можу прослухати весь альбом, і навіть пару разів, але після цього вимкну з полегшенням. Більше того – кілька пісень через їх мутність і абсолютну ніяковість я видалив з колекції назавжди.

Як для тренувань непогана музика, вірніше не найгірша. От і все що я можу сказати.

Моя оцінка – 5/10.

Слухати на bandcamp:

Chernobyl (2019)

Міні-серія від HBO про яку нічого крім як “неперевершено” сказати і не можна.

Трагічні події чорнобильскої аварії та її наслідки, люди задіяні в розслідувані та ліквідації, совєцька політика, жертви та прості люди… Все це дозволяє поглянути на події та наслідки тих днів і наступних років по новому. І цікаво те що цей погляд від іноземців які не росли в комуністичному суспільстві.

Команда зробила неймовірну роботу – усе виглядає дуже реалістично і не викликає почуття якоїсь клюкви чи вигадок. Навіть дрібні деталі побуту передано достовірно.

А те що на Росії цей серіал спричинив ціле цунамі істерик говорить лише про те що автори змогли правильно показати недоліки системи.

Оцінки:

2019-08 – Ісландія. Природа. Погода. Кемпінги

Попередні частини:

Ну що ж, буду завершувати своє оповідання про Ісландію, а то і так вже затягнув.

Як я раніше згадував туристичний сезон в Ісландії – літо, особливо серпень. Це той час коли на острові найтепліше і йде найменше дощів. Тим не менш треба бути готовим до того що різко похолодати може в будь який момент. Тому завжди варто мати з собою не лише кофту, але і куртку від дощу (бо і дощ може піти дуже сильний), шапку і рукавички.

Половину часу, що ми були в Ісландії йшов дощ. Іноді такий сильний що якби не гортексове взуття то ми були б наскрізь мокрі.

Взагалі для подорожей варто мати гортексові кросівки (я був в La Sportiva Wildcat 2.0 GTX і вони чудово себе показали), можна і в похідних (знову ж таки гортексових) ботинках, але насправді ми не ходили в надто складні походи.

Стосовно намету – у нас був Big Agnes Fly Creek HV UL 2 mtnGLO Tent. Легкий, компактний, якісний як з’ясувалося. Але були певні переживання щодо чи витримає він сильні зливи та потужний вітер. Витримав. Але якщо ви будете подорожувати машиною то все одно пораджу щось трохи більше – і зручніше спати буде, і речі можна буде на ніч затягти.

Тут якраз і зауважу стосовно кемпінгів. Взагалі практично усі кемпінги мають невеличкі кімнати які коштуватимуть від 60 до 100+ доларів за ніч, але замовляти їх краще заздалегідь.

В кемпінгах є душі, обладнані туалети, гаряча вода. Іноді буває кухня та столова. Часто буває WiFi. І якщо не їхати десь глибоко у лавові поля (ми їздили) то не надто далеко завжди можна знайти магазинчик де можна купити їжу, батарейки та таке інше.

Що стосується природи. В Ісландії її не так щоб багато. Там де лавові поля там практично ніякої рослинності нема – чорне каміння в усі боки. Лише іноді де-інде якась травичка, а то і просто клаптики моху трапляються.

В тих місцинах де живуть люди трапляються галявини, пасовиська, навіть дерева. Але дерева – це дуже не часто можна побачити.

Взагалі то Ісландія до заселення була вкрита лісами. Принаймні там де вони могли рости. Але у XIV сторіччі стався малий льодовиковий період і дерева усі тоді і вирубали для опалення. А лісти після того так і не відновили – зараз у Ісландії менше 1% дерев що колись росли на острові.

Тим не менш іноді можна побачити доволі приємні клаптики зелені схожі на те що ми бачили на Алясці (Аляска. Частина 2. Тундра і квітки), хоча і у значно менших обсягах.

На цьому припиню писати текст, а натомість дав вам подивитися ще кілька світлин :)

William Luther Pierce, Andrew MacDonald. The Turner Diaries / Вілліам Лютер Пірс, Ендрю МакДоналд. Щоденник Тьорнера (1978)

Книгу написано як щоденник учасника заворушень та заколотів, що спричинили в результаті до занепаду цивілізації.

Історія починається з того що автор, Тьорнер, який виявляється таким собі конспірологом-виживальщиком розказує трошки про свій побут і своїх “побратимів”. Він, та його однодумці, хочуть боротися “проти системи”, запасаються зброєю та іншими речами, будуть мережі з учасників, облаштовують схованки, тощо.

З часом оповідання стає все гостріше – злочини від дрібних переходять до крадіжок і навіть вбивств. До того ж виявляється, що автор щоденників расист. Одна з речей, до речі, через що цю книгу критикують і ставлять їй низькі оцінки – в ній повно виправдань злочинів проти інших рас.

Непомітно “акції” борців з системою стають все масштабнішими і жорстокими, в них гине все більше людей.

І врешті решт доходить до того, що масові одночасні акції роздрібнених груп по всьому світу руйнують усю сучасну цивілізацію. Навіть місцями використовують ядерну зброю.

Автор щоденника, повештавшись по зруйнованих США врешті осідає в Каліфорнії де починає будувати нове щасливе суспільство яке дуже нагадує сталінський СРСР – усі примусово працюють, масові розстріли, репресії і таке інше щоб зробили людей щасливими.

Ну і врешті щоденники ці наче б то є учбовим матеріалом для школярів майбутнього – щоб знали як виник їх новий світ в реальності якого вони живуть.

Книга захопила просто неймовірно – крім власне цікавого і гострого сюжету в ній є ще й елемент комп’ютерної гри. Гри в якій замість будувати цивілізацію гравець має розібрати і зруйнувати її.

Однозначно буду перечитувати.

Оцінки:

Shutter Island (2010)

Якось свого часу я не подивився цей фільм, хоча і чув багато про нього. А дарма стільки тягнув – фільм не просто класно знято, він ще й має багато прошарків сенсу, багато прихованих підказок і такого іншого.

Для тих хто як я з якихось причин ще не бачив цей фільм скажу – мерщій дивитися!

Крім власне акторів, гострого напруженого сюжету, атмосфери і лячності в цілому фільм, повторюся, варто дивитися тому що він в якійсь мірі є головоломкою і грою. Грою в тому сенсі скільки кожен глядач зможе знайти підказок, навмисно залишених невідповідностей.

Звісно що усі наступні перегляди, коли ми вже знаємо як розвивається сюжет будуть проходити з іншим настроєм і увагу глядача привертатимуть трошки інші речі. Також не дивиною є те що після певної кількості переглядів хтось дуже сильно міняє свою думку про що фільм насправді, і що події які ми бачимо означають.

А коротко – фільм починається з того що двійко слідчих прибуває на остів з психічною лікарнею щоб розслідувати кримінальну справу. Але з самого початку відбуваються підозрілі речі і все йде геть не так як очікувалося.

Оцінки: