Posted by Oleksandr Golovatyi on

Аляска. Частина 1. Загальні враження

Отже в серпні цього (2018-го) року ми зробили невеличку подорож на Аляску, трошки там похайкали, трошки просто походили по містам. І в першому пості я напишу деякі свої загальні враження.

 

Перше що треба сказати що розмір та масштаби Аляски дуже недооцінюють. Велетенська, практично незаселена територія яка ж до того ж доволі не дружня до людей. І якби не корисні копалини (золото, нафта) та морські продукти так би і лишатися цим землям незаленими.

Доволі вражаючий факт – до 70% відсотків поселень на Алясці, включно з містами на кілька тисяч людей не можна дістатися автомобільними шляхами. Дороги просто не можна побудувати або через складний рельєф, або через те що на шляху трапляються неосяжні болота та багатометрові поля криги, або ще якась напасть. А тому або літаком, або човном, або у деяких випадках залізницею.

Аляска через те що є місцем зіткнення тектонічних плит (і в тому ж Анкораджі можна прямо побачити де вони зустрічаються) і має довжелезний ланцюжок вулканів пара десятків з яких є діючими в кожен момент часу. І не так давно тут був найсильніший в Північній Америці землетрус (9.2 бали) який зруйнував багато міст, а цунами викликана ним знищила ще більше – місцями хвиля сягала 6 метрів висотою, рухалася 60 км на годину і пройшла вглиб території на 90 км. Десятки людей було вбито як на самій Алясці так і в інших місцях планети (наприклад у Каліфорнії). З останнім великим землетрусом в тому ж Анкораджі в деяких місцях земля просіла більше ніж на 3 метри.

 

Літо, воно ж туристичний сезон, на Алясці коротке і приваблює багато туристів як ми. Населення міст в цей час зростає в 10 і більше разів, відкриваються велики готелі і магазини. І вже в серпні кількість людей починає стрімко зменшуватися і бізнеси починають закриватися і впадати в зимовий сон. Враховуючи те що на Алясці нема податку на продаж (в нашому штаті для порівняння він складає 10%) і починаються масові розпродажі щоб збутися усього товару – середина серпня дуже вдалий час щоб купувати дороге похідне та зимове обладнання та одяг.

І навіть з тих людей хто живе на Алясці “за пропискою” дуже багато на зимовий період виїздять в інші місця  – континентальні штати, як приклад, які місцеві називають “нижні 48”. А житло своє просто закривають. Якщо ж залишатися тут жити то лише опалення взимку буде обходитися в $$400-500 на місяць.

 

Через те що більшість поселень не доступна машиною дуже багато людей вміють літати і дуже багато мають свої власні літачки – так і стоять на задньому дворі. При необхідності вирулюють на аеродром та летять собі куди треба. Навіть багато хто вміє вже літати ще до того як починає вчитися водити машину. На Алясці взагалі найбільший відсоток населення яке вміє літати чи володіє літаками.

А літачки тут цікаві – ясно що не великі, але до того ж пристосовані злітати/сідати як на дорожку аеропорту так і на воду (на спеціальних поплавках) чи прямо у тундрі (такі літаки мають величезні колеса). І серед місцевих регулярно проводяться змагання типу найкоротший зльотний чи посадковий шлях. І виграють там з показниками типу 6 метрів для посадки на воду. Тобто деякі місцеві можуть сісти літаком просто у доволі велику калюжу.

 

Також тут досі використовують собачі упряжки для подорожей, доставки вантажів та розважання туристів. Хаскі (це така порода собак) якраз і були виведені для подібного. Місцеві нам розказували що хаскі страшенно щасливі лише тоді коли їм нарешті випадає нагода тягнути санчата та спати у снігу в мороз. На ніч їм кидають шмат жиру і вони проковтнувши його спокійно сплять засипані снігом у 40-градусний мороз. А без фізичних навантажень та холоду собаки ці дуріють, починають нападати одне на одного і взагалі жевріють.

Також Аляска має найбільшу кількість льодовиків – їх тут більше 100 тисяч (так – більше за сто тисяч!). І хоча таких великих як той же Експлорадорес в Чілі тут нема проте зустрічаються вони буквально на кожному кроці варто лише виїхати з міста. Льодовики як правило знаходяться трошки вище в горах і навіть утворюють так звані льодопади – крига постійно сповзає вниз і безперервно падає з високи (іноді навіть кілометрової) великими брилами утворюючи шум який можна почути за багато кілометрів. І нажаль льодовики тут теж поступово зменшуються через глобальне потепління…

 

Хочу ще сказати про місцевих комарів, чи москітів, чи хто зна що воно таке тут. Їх наче і не багато (на дикій природі більше ніж у містах), але це такі страшенні потвори що кусають не лише через футболки, але і крізь кофту прокусити можуть. Справа в тому що їх основною “їжею” є лосі та олені з доволі довгим та густим хутром і тому наший одяг їх не зупиняє. Укуси у них наче і не болючі і спочатку не помітні, але потім виростають у здоровенні пухирі які страшенно сверблять та заважають. І навіть через 2 тижні у мене досі є яскраво-червоні сверблячі плями. І що ще дивно вони кусають за зап’ястки та гомілки (що очикувано) і за плечі (найбільші бугри у мене були саме там) і навіть в спину. Тому як будете в цих місцях то кілька шарів одягу і протимоскітний спрей є обов’язковими.

Також кілька шарів одягу стануть в нагоді з місцевою погодою. А погода тут міняється дуже швидко і радикально. Коли небо чисте і світить сонце не так щоб температура була висока, але сонце якесь зовсім нещадне і шкіру палить дуже швидко. А потім налітає вітерець, добре, прохолодно, а воно все дме і стає холодніше… А потім вже і дощик починає крапати, потім взагалі злива починається. І  за якісь 5-10 хвилин коли ти був у футболці, шортах та сандалях ти вже одягаєшся в кофту, куртку та ботинки і знімаєш сонцезахисні окуляри бо стало щось темно. А потім знову теплішає, і так по колу. Місцеві ходять хто як – хто у футболках, хто у куртці поверх кофти і стійко не паряться з приводу змін погоди. А для туристів доцільно мабуть таки бути в штанях, взутті та кофті весь час.

 

Також на Алясці велика кількість диких тварин багатьох з яких можна побачити просто за межами міста. Тих же велетенських лосів (вагою понад 500 кг) щомісяця машинами збивають більше сотні. Медведі, кити, та інші олені теж доволі часті тварини. Ми були в сезон коли лосось йшов струмками та річками викидати ікру і навіть бачили струмки в яких великі рибини щосили гребуть проти течії. І там же сліди медведя та розірваної риби. Коротше тварин тут можна побачити.

На цьому поки закінчу, чекайте продовження.

Усі світлини з подорожі тут – https://www.amazon.com/photos/share/zeDIbXytB2P4HZCQ5JcxxwtFh7EwP6ymfOqUU6kFSEI.

 

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Front Line Assembly – 2018 – WarMech

Мені дуже подобається альбом 2010-го року цієї групи – він ритмічний, енергійний (але не занадто) і при цьому не агресивний та не гучний. І далі після того релізу усе інше мені подобалося набагато менше…

Ось так і з цим альбомом. Музика тут високої якості і дуже продумана, але як на мене усі композиції розвиваються занадто довго і часто так і не набирають обертів щоб зачепити хоч щось у душі. І звісно ніяк пісні на цьому диску вже не можуть використовуватися ні під час тренувань, ні щоб підняти настрій. Усе тут таке приглушене, спокійне і ледь не примушує заснути. До того ж композиції як на мене занадто затягнуті – нема жодної коротше 5 хвилин, а в середньому тривають по 7 хвилин. Коротше не моє.

Багато що може пояснити той факт що музику цю було написано для комп’ютерної гри і потім лише оформлено в альбом.

Оцінки:

  • Моя оцінка – 6/10.

 

 

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Special Correspondents (2016)

 

Умовно смішна комедія… Тобто якщо зовсім чесно то вона майже і не смішна взагалі, але один з акторів (Ріка Жервез) який тут був і режисером і сценаристом дуже мені подобається – і саме через це фільм особисто для мене не був повним сміттям.

А так у нас тут історія двох журналістів які прикидаються що ведуть репортаж з гарячої точки, а самі насправді доволі далеко від неї. Ну і все так закручується що по них ледь не армію висилають щоб їх рятувати. Але повторюся – гумору мало і той що є не можна дуже смішним назвати. Просто легенький фільм який не шкода вимкнути в будь-який момент.

Оцінки:

 

 

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Creative Outlier Sports Bluetooth Headphones

Призначення та характеристики

Спрортивні безпровідні навушники зі зручними вкладишами і непоганим звуком. Але про це і про те чому я не буду ними користуватися нижче, а зараз поглянемо на характеристики:

  • Ціна. Повна ціна складає $70, але у самого виробника іноді бувають скидки на цю модель до $50. Мені ж вдалося купити такі собі за $40.
  • Рівень захисту – IPX4, тобто захищені від бризок води та від поту.
  • В комплекті – насадки трьох різних розмірів, шнур для зарядки (micro-USB), жорстка сумочка-коробка для зберігання.
  • На шнурі є блок з мікрофоном та кнопками регуляції гучності та відтворення/паузи.
  • Час роботи з повним зарядом -11 годин. Сам я не можу підтвердити чи спростувати, але мені на кілька пробіжок по одній години свого часу повного заряду вистачило.
  • Вага – 15 грамів.
  • Звук відтворюють 6-міліметрові драйвери.
  • Протокол – Bluetooth.
  • На сайті виробника – https://us.creative.com/p/headphones-headsets/creative-outlier-sports.

 

Враження та недоліки

Почну з хорошого.

Перше що треба сказати (і що є найкращим в цих навушкиках) це те як надійно і зручно вони сидять. По-перше, вони настільки комфортні що їх можна легко порівняти з Bose SoundSport і вони навіть не будуть помітно програвати. До того ж ці навушники навіть надійніше сидять (тобто не рухаються взагалі) і незрівнянно краще блокують зовнішні шуми (що Bose SoundSport не роблять взагалі). Також під час своїх пробіжок я зовсім забував про них і жодного дискомфорту не відчував. Таким чином це цілком можуть бути найкомфортніші спортивні вкладиші.

Тепер про те що ж з навушниками не так. Головний і по суті єдиний скліьки-небудь значущий недолік це якість звуку. Зрозумійте вірно – для спортивних навушників-вкладишів за $50 якість звука відповідна. Але якщо у вас вже є досвід з тими ж Bose SoundSport, або JayBird BlueBuds X SportJaybird JF3 Freedom чи навіть Samsung Gear IconX 2018 то ви одразу відчуєте різницю в якості. Та навіть трошки дешевші SoundMAGIC E10 як на мене звучать краще. Що ж не так зі звуком? Звук можна охарактеризувати як доволі плаский і при цьому глуховатий. Тобто він що називається не качає і не дзвенить – що низькі частоти доволі розмазані, що високі злипаються. Якщо зовсім просто то не бумкає як слід, не розбірливі середні та високі частоти. І повторюся – звучать вони добре якщо у вас нема кращих та дорожчих навушників, точно краще за усе те сміття що йде з більшістю смартфонів.

Також те що насадки щільно перекривають слуховий канал також має негативний ефект який проявляєтся в тому що під час бігу удари ногами по землі чи навіть сильне серцебиття віддаються низькочастотним бумканням. До цього можна швидко звикнути і не помічати його, але у купі з не найкращим звуком і створилося таке моє не надто позитивне враження.

Також до дрібних недоліків можна віднести доволі довний шнур (на мою думку він мав би бути майже вдвічі коротше).

І у підсумку перед нами дуже комфортні спортивні навушники з посереднім звуком.

Оцінки:

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Cargo (2017)

Хороший драматичний і напружений фільм в якому переживаєш за героїв і який має атмосферу. А ще у фільмі є неочікувані повороти сюжету, трошки чорного гумору і навіть якийсь екшн. Навіть дивно що така оцінка, а не значно вища у цього фільма.

Тут у нас історія зомбі-апокаліпсису в Австралії де невелика кількість здорових людей намагається вижити шукаючи зникаючі ресурси та уникаючи небезпечних мерців. І драматизму додає те що головний герой який доволі швидко стає нам симпатичним теж підхоплює вірус і поки ще не пізно намагається знати когось хто б доглядав за його маленькою дочкою.

Під самий фінал драматизм накручується на максимум і навіть здатний вичавити сльози у деяких глядачів. І взагалі якось забуваєш що це мав би бути фільм жахів.

Коротше фільм мені сподобався і я його раджу не лише тим хто любить зомбі-фільми. Оцінки:

 

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Rebirth (2016)

 

На диво хороший фільм, хоча з самого початку цього і не скажеш.

До головного героя приходить його колишній друг і пропонує прийняту участь в грі (чи то пригоді) яка має змінити життя. Ну і наш герой думає чому б і не спробувати і починається історія.

Спочатку все розвивається доволі повільно, але з часом стає все дивніше і дивніше. І несподівано що під сам кінець фільм стає доволі страшним і лячним.

Можна згадати чудовий фільм “Гра” з Майклом Дугласом – цей фільм дуже схожий, але при цьому мрачніший і страшніший.

І у підсумку  – хороший фільм з гнітючою атмосферою який може зіпсувати настрій після перегляду. І дивитися його вдруге ви будете дуже не скоро, якщо будете взагалі.

Оцінки:

 

Posted by Oleksandr Golovatyi on

2018-07-26 – Seafair Olympic Triathlon – 2:01:43

 

Визначний для мене старт не лише через те що останнього разу я виступав на ньому ще аж в 2012-му році (2012-07-22–Seafair Triathlon, Seward Park, WA), але і тому що це мій перший тріатлон з 2015-го року. Через травми та складнощі з розкладом у мене не виходило змагатися та і страшнувато було.

 

Але ось цього разу нарешті відчув себе більш-менш готовим, дистанція не так щоб дуже довга та і сам старт близько. Тож ми на нього записалися (Олена робила спрінт) і ось що з цього вийшло.

Сам старт відбувається в парку в Сіетлі де дуже приємно гуляти та бігати і де є прямий доступ до води на якій постійно багато яхт та інших плав-засобів.

Старт, який мав би відбутися о 6:30 затримали майже на годину що не дуже допомогло… Ну та буває. Отже нарешті стартонули: спочатку еліта, а потім через кожні 3 хвилини хвилі чоловіків та жінок різних вікових категорій. Я, наприклад, стартував через 24 хвилини після першої хвилі.

 

Плавання пройшло дуже добре крім того що курс робив два кола що привело до того що не лише швидші плавці доганяли повільніших з попередніх хвиль, але і ще й нові хвилі вливалися по курсу. До того ж 2 повороти на кожному колі були більше ніж під 90 градусів – тож давка там була ще та.

У підсумку плавання вийшло коротшим ніж мало б (1300 метрів замість 1500) і зайняло у мене 19 хвилин і 30 секунд. Це 22-й результат на плаванні.

Потім у транзитці я не надто поспішав бо з самого початку вирішив що головна ціль для мене – фінішувати. Тому у мене пішло аж 2 хвилини 3 секунди на неї в той час як найшвидші проходили першу транзітку швидше ніж за 1 хвилину 30 секунд.

 

Далі скочив на вел і погнав… Цього разу траса вело-етапу не йшла про фрівею, а натомість її було прокладено по набережній озера і вулицях близьких до неї. В цілому дорога була дуже хороша, хоча деякі ділянки і мали проблемний асфальт. Також було у підсумку 4 доволі помітні гірки, проте мене вони не надто зупинили. І якби не цепка що злетіла одного разу (і як на зло коли почалася одна зі складних гірок) то можна було б сказати що вело взагалі пройшло ідеально.

Власне казати щось крім того що етап був теж коротший (44 км замість 40) і зайняв у мене 54:47 що є 10-м результатом на вело у загальному підсумку.

 

В другій транзитці я теж не спішив і вже через 1 хвилину 29 секунд вийшов на біговий етап. Знову ж таки у найшвидших на цю транзитку пішло менше однієї хвилини.

Бігти я вирішив у On Running Cloudracer – в них можна бігати без шкарпеток і взагалі вони начебто для тріатлонів і зроблені. І треба сказати що кросівки виявилися занадто жорсткими у підошві – вже пройшов тиждень, а у мене досі коліна болять.

 

Ну а сам біг нічого особливого крім того що тут я теж втратив час коли довелося зупинитися в туалет (пам’ятаєте я вище писав що старт суттєво затримали?) де і втратив мабуть більше хвилини. Також на кожному з двох кіл дистанції була одна дуже хороша і затяжна гірки і такий самий спуск. Мені наче пройшло нормально, але через втрачений час я не потрапив на подіум :(

Усього біговий етап (10.3 км) у мене зайняв 43:53 що є 20-м результатом у загальному підсумку.

 

І таким чиному я був 9-м у загальному заліку, 5-м у своїй віковий групі (1 секунда відставання від 4-го та 18 секунд від 3-го місць). Протокол змагань – https://runsignup.com/Race/Results/64360#resultSetId-124529.

Данні з годинника – https://connect.garmin.com/modern/activity/2872508212.

 

Усі світлини з цього та інших стартів 2018-го року – https://1drv.ms/f/s!An2jFEIZkBKyk4RmLQxaBrozd3052g.

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Take the 10 (2017)

Дивний і нерівний фільм який спочатку виявляється кращим ніж очикує, а потім стає гіршим ніж могло б бути.

Це у нас комедія про двох приятелів які намагаються потрапити на концерт електроної музики і при цьому уникнути маси негараздів. І в фільмі є і геги, і сортирний гумор, і комедія положень, і наркотики з глюками, а також бійки, стрілянина і погоні… Коротше усього вистачає. І під час перегляду нема коли нудьгувати і посміятися вдається. А от як фільм закінчується розумієш що нічого цінного чи хоч скільки-небудь вартого уваги в ньому і не було. Тому так – хороший одноразовий розважальний фільм.

Оцінки:

 

 

Posted by Oleksandr Golovatyi on

2018-07-04 – Martha Lake Swim – 52:36.

 

Це вже вчетверте ми приймаємо участь в цьому старті – плавання на відкритій воді у місцевому невеличкому озері.

Ми обоє пливли 2 милі, дистанцію складають 2 кола.

В принципі мені вже нема чого і писати про цей старт крім як те що він близько, в ньому приймає участь невелика кількість людей і він нам досі цікавий.

Цього разу я навіть покращив свій результат, ось так у мене виглядає по роках:

Олена тут пропливла за 1 годину і 10 хвилин що майже ідентично її минулорічному результату.