Характеристики та призначення

Комплект з датчику каденсу (кількості обертів) педалей та датчику швидкості з наступними характеристиками:

  • Ціна: повна ціна складає $70, іноді можна знайти в інтернеті за $60.
  • Вага: 0.5 унції (20 грамів).
  • Живлення від батарейки , по одній батарейці на кожен датчик.
  • На сайті виробника – https://buy.garmin.com/en-US/US/p/146897#box.

 

Враження

У порівнянні з Garmin GSC 10 Speed/Cadence Bike Sensor стало легше встановлювати датчики – ніякого клею, нема магніту який треба було кріпити на спицю. До того ж датчики не мають зчитуватися одним і тим же пристроєм, тобто їх не треба вирівнювати один навпроти іншого.

Захист від води теж доволі хороший – під сильною зливою я їхав більше години і жодних проблем помічено не було.

Стосовно часу роботи від батареї – використовую один з таких наборів вже більше року і поки що не довелося їх міняти. Єдине що на стару модель де був один датчик і два магніти (на спицю та шатун педалі) потрібна була одна батарейка, а тепер їх дві.

Суттєва відмінність в тому що це два (каденс та швидкість), а не один пристрій з точки зору вело-комп’ютера що треба враховувати коли підключаєте датчики.

В цілому дуже хороше оновлення, я усім задоволений.

Оцінка на Amazon – 4.5/5 (https://www.amazon.com/Garmin-Bike-Speed-Sensor-Cadence/dp/B00JM6DKUA), моя оцінка – 10/10.

 

У мене не дуже добра шкіра обличчя – з купою дрібних дефектів та запалень. І тому я доволі регулярно користуюся різними “умивачками” що мають чистити пори шкіри. Вони працюють, принаймні я бачу різницю до і після вмивання. Не те щоб вони сильно допомагали, але виглядає лице чистіше.

Так от ось ця штука була тестом відносно дорогої “чистилки” яку я купив почитавши схвальні відгуки в одному спортивному журналі:

 

Треба сказати що продукт працює (було б дивно якби він нічого не робив). Завдяки вугіллю виглядає він доволі гидко – як болотна вода брудно-сірого кольору. Та і пахне не надто приємно.
І головне що ефект не відрізняється від втричі дешевших і не таких наворочених “чистилок”. Хоча може люди з сухою шкірою і відчують різницю…

Оцінка на Amazon – 4.5/5 (https://www.amazon.com/gp/product/B00NQ7G62A), моя оцінка – 7/10.

 

Фільм про те як в студію до ведучого передачі про гроші вривається відчайдушний лошара що програв усі гроші (бо не розуміє як воно усе працює) і вимагає, погрожуючі все підірвати, повернути йому гроші.

І наче б то вийшов непоганий фільм, але в нього додавали все більше і більше “гострих” моментів: то ведучій раптом став дуже гороічним, то продюсер дуже розумна, то терорист якийсь псих… А потім раптом – бабах, і злі політики-банкіри та світовий заговір які ведучий з терористом розривають разом у прямому ефірі. Коротше мішанина вийшла у підсумку.

Оцінки:

 

Якийсь час тому в Сіетлі вже були велосипеди спільного використання зі станціями на яких за них можна було платити і на які велосипеди треба було повертати. Система належала місту (була куплена в якогось бізнесмена), але виявилася збитковою – через непродуманість та незручність розташувань велосипедами мало хто користувався. І через місяць усю програму було згорнуто.

Зараз же вже деякий час в Сітлі працюють три різні компанії що надають велосипеди. Називаються вони відповідно LimeBike, Spin та Ofo і їхні велосипеди мають відповідно лимонний, помаранчовий та жовтий кольори.

Системи ці не мають ніяких станцій. Натомість за допомогою додатку на смартфоні ви знаходите найближчий велосипед, з тим же додатком відкриваєте замок на ньому і їдете собі куди треба. Усе це коштує $1 за пів-години – час достатній щоб проїхати пів-міста по діагоналі, а то і більше. Після того просто закриваєте замок і все на цьому.

 

 

 

Якість велосипедів доволі посередня, але вони надійні (схоже принаймні). На одних 7 передач, на інших 3, у них є корзинки, регулюється (хоча і не достатньо) висота сідла, є ліхтарики.

Моя компанія “спонсорує” ці велосипеди працівникам – якщо зареєструвати екаунт з робочим е-мейлом то певна кількість поїздок на місяць буде безкоштовною. Додатково самі компанії що надають велосипеди час від часу висилають коди на безкоштовні чи дешевші (наприклад за 30 центів) поїздки. Так що виходить зовсім і не дорого :)

Ну а в цілому, навіть зважаючи що швидко не поїдеш, це дуже зручно – переміщуватися між офісами, поїхати в бар чи магазин, оминути трафік і доїхати до автобусної зупинки звідки швидше добиратися додому, …

 

Взагалі як пишуть (ось тут, наприклад – https://www.seattlebikeblog.com/2017/09/20/bike-share-ridership-is-booming-spin-launches-better-bike-forbes-says-limebike-valued-at-200m/) спільні байки в Сіетлі набирають популярності і кількість користувачів росте з дня в день. Ті ж LimeBike з стартапу вже виросли за пару місяців до 200-мільйонної компанії.

 

Така собі драма. Ну тобто вона має бути драматичною, але мене чесно кажучи не зачепила.

У нас тут історія мотоцикліста (хоча те що він мотоцикліст абсолютно не суттєво для історії) який здійснює злочин і його вбиває поліцейський. А потім син того поліцейського встряє у неприємну ситуацію з сином вбитого ним мотоцикліста. Сміх богів, від покарання не втечеш, розплата не минуча і уся така інша мораль.

Добре усе: актори, картинка, історія навіть. Але от не мій фільм, мене ніяк не вразив при всьому цьому.

Оцінки:

 

 

Дуже сильно посередній фільм жахів/трилер в якому ексцентричний та жорстокий міліонер примушує своїх “гостей” калічити та вбивати себе та одне одного. А переможця цієї гри чекає великий грошовий приз.

В принципі у фільмі є лячні, навіть скоріше бридкі сцени і деяка напруга. Проте найцікавіше що є у фільмі це Саша Грей (порно-зірка якщо ви раптом не знаєте). Грає вона дуже погано і весь фільм беземоційно сидить з одним виразом обличчя.

Тобто цей фільм є просто прохідним і якісним, але абсолютно не цікавим і якщо вам фільми жахів не є головним і найцікавішим жанром то навіть про існування цього фільму можна забути.

Оцінки:

 

Ти така гарненька і дразниш мене,
А тепер ти сумуєш,
Але я не можу ризикувати з дівчиною як ти –
Такого робити не можна.
Знову цей погляд
І я бачу
Що ти хочеш відриватися,
Але ж ти ще дитина!

Можу з тобою потанцювати, сонечко,
Ти ж думаєш що це так весело.
До речі – твоя мама знає де ти?
Можу з тобою потеревенити
І навіть пофліртувати,
Але твоя мама знає де ти?

Заспокойся,
Вгамуйся, дівчинко,
Не поводь себе так.
А мама знає де ти?
Заспокойся,
Охолонь, дівчинко,
Поводься добре.
А мама знає де ти?

Я розумію чого ти хочеш,
Але ти ж така юна
Для того про що думаєш
І я не той кого ти шукаєш.
Ти така мила, мені подобається твій стиль,
І знаю на що ти натякаєш
Коли так посміхаєшся до мене.
Але ж ти ще дитина!

Можу з тобою потанцювати, сонечко,
Ти ж думаєш що це так весело.
До речі – твоя мама знає де ти?
Можу з тобою потеревенити
І навіть пофліртувати,
Але твоя мама знає де ти?

Заспокойся,
Вгамуйся, дівчинко,
Не поводь себе так.
А мама знає де ти?
Заспокойся,
Охолонь, дівчинко,
Поводься добре.
А мама знає де ти?

 

В Андах Патагонії, досяжні лише човном з містечка Пуерто Ріо Транквілло знаходяться мармурові печери. Це твори над якими більше 6 тисяч років працювала природа виточуюючі з мармуру (змішаного з іншими породами) хвилями печери та колони що тримають масивні скелі та каміння.

І на цьому в принципі розповідь можна і припиняти. Хіба що сказати що уся подорож займає 1.5-2 години з яких хвилин 15-20 човен добирається в одну сторону.

Вода в озері дуже холодна і схоже що в ній ніхто через низьку температуру не живе і не росте – дуже чиста і прозора так що у печерах добре видно дно.

 

Чомусь вважається що ця пісня про секс (хоча треба визнати що переважна більшість пісень RHCP саме про секс і є), але Ентоні Кіддіс в своїй книзі розповів наступну історію.
У його дівчини в шафі була кофта яка Кіддісу дуже подобалася, а сама дівчина ніколи її не одягала. І ось замість її викинути щоб не займала місце вона подарувала цю кофту Ентоні. Він так цьому зрадів що дівчина побачивши його радість теж стала радісною. І те що така проста річ як подарунок так просто зробила двох людей щасливими там вразила Кіддіса що він і написав цю пісню.

Те що в тебе є віддай мамі,
Те що в тебе є віддай татові,
Те що в тебе є віддай дочці,
Трохи потанцюй від радощів і попий води.

Візьми те що в мене є,
Візьми те що в мене є,
Візьми те що в мене є,
Лови хвилю, не зупиняйся, продовжуй.

Зрозумій що я не хочу бути жлобом,
Довірся таємно і станеш мудрішим,
Кров оновиться.
Чому ж усі хочуть бути власниками?

(Приспів)
Віддай це, віддай це, віддай це просто зараз

Не знаю чи я багач чи бідняк,
Але жадібні людці тонуть у ницості
Хапаються за все і отримують майже нічого.
Мене не вражають матеріальні надлишки:
Кохання ж безкоштовне, просто скажи “так”.

Я не розумник, але знаю одну розумну річ:
Не будь свинею і не будь злочинцем,
Ставай розумнішим, кидай свої забобони –
Зараз якраз час для цього.

Боб Марлі – поет та пророк,
Боб Марлі пояснив як позбутися зайвих речей,
Боб Марлі сам жив так як заповідав,
За цими цінностями я і буду жити.

І тепер я щасливий купаюся у можливостях,
Танцюю по життю з усією гнучкістю
Приходь та пригостися моєю родючістю
Благословенною мобільністю.

Люблю свою маму і вона любить мене,
Давно вже минулися часи коли вона купала мене.
Добре знати що брат обійме мене
І моє кохання вип’є мене в один ковток.

Та ріка яка існує щоб давати
І гріти тебе щоб ти не тремтів від холоду
Ніколи не зміліє,
Ну ж бо, усі, час давати щось іншим.